Українські бійці зупинили спробу диверсійної групи проникнути в тил українського війська [ Редагувати ]

Не помітно ознак деескалації і на Донбасі. Сьогодні наші бійці зупинили спробу диверсійної групи проникнути в тил українського війська. А до постійних обстрілів звикли не лише армійці, а й жителі прифронтових селищ. Більше розкаже Руслан Смєщук.

Передові армійські позиції в околицях окупованого Первомайська. Одна з найгарячіших ділянок на лінії зіткнення за останні тижні.

Такий звуковий супровід тут чи не щодня. Ворог гатить одночасно з кількох видів зброї.

Віктор, військовослужбовець Збройних сил України:

Бах, бах - крупнокаліберні кулемети ДШК. Ну і гранатомети - автоматичні, підствольні.

Лише калібр періодично змінюють - від автоматів до мінометів та артилерії.

Дмитро, військовослужбовець Збройних сил України:

- Раз в два дня, раз в три дня прострілюють з РПГ, СПГ, з подствольних гранатометів закидають часто.

Повз яри й пагорби армійці можуть вільно стежити за переміщенням противника в тилу ворожих позицій. Але принцип "вогонь тільки у відповідь" дещо нівелює цю перевагу.

Денис, військовослужбовець Збройних сил України:

Враховуючи рельєф місцевості ми бачимо частинку їхнього переднього краю, позицій ми їхніх не бачимо, але добре проглядаємо їхній тил. Можемо спостерігати, коли до них хтось підходить і під'їжджає.

А зовсім поруч із лінією вогню ось у таких умовах і досі живуть цивільні.

Олександра Дем'янівна, жителька Золотого:

Вот тут разбили, а окон не было, вставила. И тут разбито, и там окон не было. И тут ничего не было, ничего. Он там снаряд упал. Возле забора.

Будинок пані Олександри - за кількасот метрів від передових окопів. Після фази активних бойових дій за допомогою родичів та сприяння гуманітарних організацій, жінка відремонтувала понівечений будинок та навіть купила двох корів. Інакше, каже, не вижити.

Олександра Дем'янівна, жителька Золотого:

А шо делать? Жить то надо. Если я на железной дороге проработала, сорок два года. И получаю пенсию 2 600, а мне сейчас 68 лет, а я с этими коровами тягаюсь.

Люди, які вже призвичаїлися до війни по сусідству, із фатальним спокоєм ставляться до життя і смерті.

-Она умерла. Сказала так - куда не беги, если тебя догонит, так тебя догонит и там.

Ось так вони розповідають про своїх сусідів. Тим, хто не прокидається щодня під звуки пострілів та вибухів, цього не зрозуміти. Але така тут буденна реальність.