Українці повертаються додому: кореспондентка "Інтера" побувала на українсько-польському кордоні [ Редагувати ]

Українці повертаються додому. Протягом трьох останніх діб кількість людей, які в'їхали в Україну, значно перевищила число тих, хто виїхав за кордон. Повертаються здебільшого ті, хто виїхав у перші дні війни. На українсько-польському кордоні побувала Христина Гашенко.

Катерина, повертається з-за кордону:

Не можу повірити що я вдома, як там Україна натерпілася. Просто сльози, не можу стримати, як побачила наш український прапор. Нам довелося розлучитись з чоловіком. Я надіюсь, то був останній раз, коли ми були змушені тікати від війни.

Катерина із двома синами повернулася з Німеччини. Там була із маленькими дітьми, виїхали ще в перші дні війни. Спершу були у Польщі.

Катерина, повертається з-за кордону:

Хочу подякувати полякам, вони нас з великим серцем прийняли. В Німеччині ми також жили безкоштовно в жінки. Вона ставилась до моїх дітей як до рідних, а до мене,як до своєї дочки.

Із міцних обіймів своїх маленьких синів не відпускає Сергій. Їх він не обіймав більше 2х місяців.

У Польщу з дітьми Мар'яна виїхала на початку березня. Після того, як російська авіація знищила аеропорт в Івано- Франківську.

Мар'яна Грабовецька, повертається з-за кордону:

Ми не відчували себе в безпеці, ми не знали, коли прилетить наступний раз, тому коли щоразу була повітряна тривога, це 50/50. Було тривожно за дітей.

Залишатись за кордоном уже не було сил.

Мар'яна Грабовецька, повертається з-за кордону:

Це, мабуть, максимум стільки діти могли бути, дуже-дуже хотіли до тата, вже не могли просто, кожного дня запитували.

Сергій, чоловік Мар'яни:

Завжди кажуть, що при розлуці ніби відчуваєш більше, скучаєш.

А ще діти кажуть: скучили за своїми домашніми іграшками. Тому перше, що планують зробити…

Тимофій, син Мар'яни:

Гратись і татові подарки дарувати ті, що я йому привіз. - А що ти йому купив? -Я не купив, а зробив з паперу всякі штучки.

Із Польщі у Харків поспішає і Надія з дітьми. Жінка розуміє: хоча у місті ще не зовсім безпечно, російська авіація продовжує обстрілювати мирне населення, та без рідного дому - ніяк.

Надія, повертається з-за кордону:

Ми живемо в такому місці, де не дуже безпечно, у нас це 16 поверхів, а ми живемо на 9-му поверсі. Біля нас ліс, телебашня, трішки страшно, але потрібно уже їхати. Втомилися.

Діти обіцяють тривогою не нехтувати, а завжди слухняно йти в укриття.

Михайло, син Надії:

До метро буду, а буду до підвалу ховатися.

Дістатись до Львова із українсько-польського пункту пропуску можна автівками, які повертаються із Європи чи автобусами. Щоправда на останні доводиться чекати годинами.

Христина Гашенко, кореспондентка:

Це пункт пропуску на виїзд із України. Охочих потрапити за кордон тут не багато. Здебільшого це старші жінки та чоловіки - іноземці.

В невеликій черзі пенсіонерка Любов Павлівна з чоловіком та донькою. Їм ледь вдалось втекти із - під обстрілів російської армії з Лиману, що на Донеччині.

Любов Павлівна, їде у Польщу:

В туалете жили неделю, а потом приехала, последний день, когда можно было ещё в Лиман уже бомбили. Волонтёры ещё заехали и он привёз нас парень и взорвали мост, по которому они ехали. На второй день не пустили, потому, что там взрывалось, ну общем мы выехали…( плаче)

Разом із сім'єю - вірний собака, який за останні тижні навчився розрізняти, коли атакує ворог, а коли захищає українська армія.

Любов Павлівна, їде у Польщу:

От нас - он пошёл дальше, а там ходит и не прячется, а когда к нам - сразу летит ко мне в туалет перепуганный, понимает.

Та це не єдиний собака у черзі в Європу. Волонтерам вдалося врятувати чотирилапих з - під обстрілів у Сєверодонецьку.

Ганна, волонтерка із Дніпра:

Ця собака згоріла. У неї було 40 % опіків, вона з березня не їла, була зачинена в квартирі. Ця собака… також люди залишили її. Їх врятуємо, веземо в польський притулок.

За останні три дні в Україну, через Львівщину, повернулося майже 60 тисяч біженців. Це на 20 тисяч більше, ніж виїхало у Європу.