Лікарі рятують життя 3-річного хлопчика, який потрапив під обстріли рашистів [ Редагувати ]

243 дитини загинули, 446 - поранені внаслідок російських обстрілів. Це офіційні дані Офісу Генпрокурора станом на сьогодні. Серед важкопоранених - трирічний Денис із села на Харківщині. Його нині рятують у Дніпрі. Лікарі кажуть - у хлопчика посічене осколками усе тіло. З-під обстрілів його разом із родиною вивезли військові. Більше про цю історію дізналася Олена Мендалюк.

Поліна намагається відволікти свого трирічного сина Дениса від болю та спогадів. В реанімаційному відділені хлопчик вже третю добу. У нього осколкові поранення. Матір розповідає: вони потрапили під російський обстріл у селі Студенок Ізюмського району. До укриття не добігли декілька метрів.

Поліна - біженка з села Студенок:

Лягла мина и разорвалась, я только увидела дым черный и крики. Все.  Я побежала, ее ранило, свекровь ранило, ребенка ранило. У сестры мужа было плече ранено, и рука и тут еще, ребра. У соседа было ранено плече, нога, у сына было ранено лицо и бок, у свекрови - ягодица.

На той час їхнє село вже кілька днів, як було під постійними атаками російської армії. Окупанти гатили по мирному населенню з великокаліберної зброї.

Поліна - біженка з села Студенок:

Рядом с погребом соседа прилетел снаряд от "урагана". Не розорвался, возле кролятника "ураган разорвался". Хороший ущерб.

День 25 квітня - жінка не забуде ніколи. Окупанти поранили її сина, і того ж дня від одного із російських снарядів загинув її чоловік.

Поліна - біженка з села Студенок:

Он даже до двора не добежал, чтобы в колонке взять воды. И возле двора прилетел снаряд и его убило. Ничего живого нет. Мы его обмыли, переодели, в доме положили и уехали. Мы наготовили. Поверхносно пилету я положила, а так он на покрывале верблюжем. Так его и захоронили. Я так надеюсь, чтобы его хотябы захоронили.

Через масовані обстріли п'ятеро дорослих та стільки ж дітей майже добу просиділи у підвалі. Потім знайшли українських військових, які їх і евакуювали. У Поліни четверо дітей - найстаршій лише 6. Російська армія забрала в них батька. Після того, як Дениса випишуть, родина поїде у Кіровоградську область. І діти, і дорослі - досі налякані.

Поліна - біженка з села Студенок:

Начали бахкать шарики, они в разбежную. Даже сестра мужа моего погибшего испугалась. Даже я сегодня толи само лет, толи что пролетало, тоже страх берет. В Святогорске машины гудят и мы думаем что это уже что-то военное. Адаптироватся сейчас очень сложно.

Харківська, Херсонська, Донецька та Луганська області - звідти до Дніпропетровщини евакуюють поранених дітей. За час війни на лікування прибуло вже 80 хлопців та дівчаток. Медики роблять все можливе, аби врятувати їхні життя, але поранення бувають і не сумісні із життям.

Наталія Шмалько - начальник відділу медичної допомоги дітям та матерям департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської ОВА:

Це мінно-вибухові, це вогнепальні поранення. Також були діти з ампутацією кінцівок, це доволі такі тяжкі пораненя, були поранення голови та головного мозку. На жаль, троє діток померли в закладах наших.

Більшість малечі вже продовжують лікування та реабілітацію за кордоном. На сьогодні в лікарнях Дніпропетровщині залишається 8 дітей.