Масштабна евакуація на Харківщині: волонтери вивезли з окупованих територій 1,5 тисячі людей [ Редагувати ]

Масштабна евакуація на Харківщині. Волонтерам за один раз вдалося вивести з окупованого Куп'янська, Великого Бурлука та Вовчанського району аж півтори тисячі людей. Вони три місяці з перших днів повномасштабного вторгнення були під прицілом російських солдатів. Як жили, що їм розказували і що нав'язували? Дізналася Світлана Шекера.

Про те, що буде відбуватися евакуація, людям повідомляли через телеграм-канали. Збирали заявки. Попросили під'їхати до Печенізької дамби. Саме вона відділяє українську частину Харківщини від окупованої. Ось волонтери вже чекають на людей.

Около дамбы на Печенегах. Ждем, когда кацапы нам начнут передавать людей на эвакуацию. Пожелайте нам удачи. Вон кто-то едет, везут тех, кого мы будем эвакуировать.

Волонтери їхали за людьми по відкритій місцевості.

Євген Коляда, волонтер:

Конечно, было очень страшно всем, потому что ты едешь туда на автобусах, и ты чувствуешь, что тебя ведут больше 2 десятков прицелов, на тебя смотрят вражеские войска, за тобой следят, ты там как на блюдечке. Всё простреливается, все видно абсолютно. И ты понимаешь, что тебе никто абсолютно не поможет.

А вже через дамбу люди переходили пішки.

Вот так вот это выглядит. С той стороны линия соприкосновения. Мы перегружаем людей. И развозим их. Все буде Україна.

Найважче - позаду. Далі людей машинами перевозили вглиб, на українську сторону.

Євген Коляда, волонтер:

На нулевой точке очень много было эмоций, эмоций у людей. Очень много было слёз, люди в возрасте, дети, очень много детей, новорожденных детей, 2-3 мес дети. Мамы, которые прощались со своими детьми, которые не могли выехать оттуда. От них отрывали частичку себя, и мы им гарантировали, что мы доставим этих детей в безопасности в целости и сохранности.

Діти з окупованого Куп'янська їхали і співали "Червону калину". Це ті діти, яких три місяці окупанти щодня намагалися переконати, що України більше не існує.

А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну розвеселимо! - Молодцы!

Антон Цегольник, волонтер:

При этом колоссальное количество людей самостоятельно пешком, простояв 12 часов на солнце, перешли на нашу сторону. Дети за войну, которым рассказывали, что Украины не существует, выучили "Калину", выучили "Батько наш Бандера", маленькие дети.

І ось - вони вже в безпеці. Тут перевіряють документи, працюють психологи. Цей хлопець - колись був рятувальником, працювати на окупантів відмовився. Разом із дружиною і маленькими дітьми зміг вирватися на українську сторону.

Андрій, житель міста Куп'янськ:

Мене не випускали, я сказав, шо доведу до дамби, де можна перейти, і вернусь назад. Т..е я бросив машину там і пішов. Машина осталась на той стороні. Там багато людей на той стороні. Очень багато людей питаються виїхать сюда. А їх не пускають. Ну женщини, дєті і старики. І то єслі попадеш по настроєнію. Допустим, 100 человєк, 100 машин пропустили і всьо.

Родина залишила практично все, що мала - будинок і авто, бо жити в окупації не хочуть.

Андрій, житель міста Куп'янськ:

Мобільного зв'язку немає. Інтернет є, но не везде і не у всіх. Поначалу не було вообще. Магазини працюють, товар завозиться з Луганська. Там уже полним ходом іде рублі.

Ольга з дітьми виїхала з Вовчанського району. Її рідний Білий Колодязь - окупований з першого дня війни. Жінка кинула все, щоб жити в Україні. І щоб у її дітей було майбутнє.

Ольга, жителька села Білий Колодязь Вовчанського р-ну:

Дом у нас хороший, прошлий год тільки ремонт сдєлали. Капітальний ремонт. Токо. Мєчта моєй жизні була. Цей ремонт сдєлать. Ну і ми уїхали, рішили, шо дом не столь важно, як своя жизнь, діти, в школу ходить надо. Там в школу ми не ходили.

Загалом за один день вдалося вивезти з окупованих Куп'янська, Шевченково, Великого Бурлука та Вовчанського району майже півтори тисячі людей. Цю спецоперацію зорганізували і провели волонтери.

Віталій Дмитрюк, координатор штабів з евакуації:

На нас была полная логистика, связь с ВСУ, связь с той стороной, и до точки эвакуации, полностью всё на нас было. Дальнейшее сотрудничество подключалось СБУ, потому что есть понятие фильтрации, кого мы принимаем.

Марія Зайцева, волонтер:

Это герои. Ребята, которые туда едут, герои, только потому что обычные парни на своих машинах смогли организовать выезд полутора тысяч людей. Никто не смог этого сделать, а для этого нужно просто желание и поддержка волонтеров.

Волонтери кажуть: готуються до нових виїздів. Бо на окупованих територіях лишилося ще багато людей, які хочуть жити в Україні. З вірою в перемогу.