Українці провели мирну акцію у столиці Словенії [ Редагувати ]

741 дитина постраждала в Україні через війну росії проти України. 263 маленьких українців - росіяни вбили, майже п'ятсот - отримали поранення... І це лише офіційна статистика. Реальні цифри - набагато страшніші й трагічніші...

У столиці Словенії - Любляні українці провели мирну акцію - присвятили її захисту дітей від війни. А також закликали підписати петицію. Як усе було - дивіться в сюжеті моїх колег.

Облиті червоною фарбою іграшки та дитяче взуття - як символ страждань маленьких українців через війну. 24-річна Анастасія розповідає, як виживають і дорослі, і діти в окупованому Маріуполі.

There is no water, gas or electricity in the city.

Дівчина прийшла на акцію в Любляні, щоб розповісти про розпач і біль, який принесли рашисти в її рідне місто.

Це школа біля мого будинку. Як зараз виглядає, це навпроти школи будинок, це сусіди наші.

Анастасія кілька років жила в Києві, а з початком війни доля закинула її у Словенію. А рідні залишилися в Маріуполі.

Анастасія Болотова, учасниця акції:

Мої батьки залишаються ще там. Річ у тому, що із ними залишається моя дуже старенька бабуся, їй 90 років. Вони дуже хвилюються, що вона просто не винесе фільтрацію, ось ці заходи, ця кількість блокпостів, які потрібно пройти, щоб виїхати з цього жаху.

43 дні дівчина не знала, чи живі батьки, з ними не було зв'язку. А коли почула в слухавці рідний голос - заплакала. Мама розповідала про жахіття, яке стало буденністю у Маріуполі.

Анастасія Болотова, учасниця акції:

Люди просто ховають вже своїх родичів на задньому подвір'ї, на вулиці, ставлять якісь дерев'яні хрести. Тато казав, що майже жодного дерева вже не залишилося в місті, бо люди не мають іншої змоги готувати їжу. Вони готують на кострі й можна уявити скільки людей в таких умовах помре ще від голоду.

Голод у 21 столітті - це те, що складно уявити європейцям. Тому українці й не мовчать!

Наталія Наконечна, організаторка акції:

Ми хотіли донести, ми прагнули розповісти максимально багато історій про кожну дитину, яка загинула, тієї, яка евакуювалася, яка пройшла фільтраційні табори в Маріуполі. Ми таким чином хотіли донести до словенців, що це біль, що це трагедія.

Учасниця акції - Наталія розповідає про свою втрату. В анексованому Криму у неї багато рідних, і всі вони - отруєні пропагандою і ненавистю.

Наталія, учасниця акції:

Я не знаю, як це так случилося, що вони всі нас ненавидять, що вони нас всіх так предали, я не знаю, це дуже тяжко, великий вплив російського телебачення, пропаганда, дуже велика пропаганда.

Українці запропонували перехожим підписати звернення до світових і європейських лідерів та організацій. Один із пунктів - скликання спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН для розгляду ситуації в Україні стосовно злочинів російської армії проти українських дітей.