Волонтери допомагають розрадити людей на Київщині [ Редагувати ]
Неабияких зусиль до наближення спільної перемоги України продовжують докладати волонтери. Нерідко завдяки їхній допомозі з військовою амуніцією і технікою нашим захисникам вдається зберегти життя в найгарячіших точках на фронті. Та підтримка потрібна і багатьом людям, які втратили житло або змушені були мало не голими й босими залишити свої домівки й переїхати подалі від війни.
Чим зараз живуть українці, які постраждали від дій рашистів, та чого потребують? Анатолій Журавльов долучився до благодійної місії волонтерів на Київщині.
Селище Ворзель під Києвом. Просто неба лунає музика в стилі "мамбо"!
Для присутніх квартет саксофоністів Національної філармонії України підготував спеціальну програму - класичні твори, джаз, українські пісні…
Такі мелодії - зараз наче знеболююче, кажуть жителі Бучанського району, яких рашисти нещадно обстрілювали більш як місяць на самому початку повномасштабного вторгнення.
Людмила Красозова, жителька смт Ворзель:
Йшли ми дуже далеко! Я живу в Гранд Віласі, це даже Михайлівка-Рубежівка, ще далі. Пішки ми йшли, поки знайшли, мабуть зо кілометрів п'ять. Зараз от такі аж мурашки ідуть, мені дуже подобається. На фоні усіх цих собитій, чуть так тає…
Юрій Василевич, художній керівник квартету саксофоністів Національної філармонії України:
Яке може бути відчуття, якщо ти тільки те й робиш, що можеш своєю музикою порадувати людей? При чому де? Ми подивилися - ось будинки розбиті поруч. Люди чудові, ми знаємо, що вони тут пережили…
Організували сьогоднішню творчу зустріч волонтери, які під час ворожої навали вивозили місцевих і доставляли їм гуманітарну допомогу. А коли окупанти відступили, - продовжили активну діяльність на звільнених територіях Бучанського району.
Анна Ковальчук, директорка Всеукраїнського благодійного фонду "Ми всі з України":
Проводимо свята, нами успішно було проведене у селищі Ворзель свято до Міжнародного дня дітей, куди прийшло майже 150 діточок 34.01 Тоді ми влаштували класний конкурс, який так і назвали "Ми всі з України", дітки малювали своє бачення, розуміння України, на асфальті. Дуже приємно було, коли ми накупили безліч мілків, ми не знали скільки потрібно буде крейди, але розібрали лише жовто-блакитні.
Плетіння маскувальних сіток для наших захисників, правова допомога постраждалим від дій окупантів, медична допомога населенню та медикам. Роботи зараз вистачає, кажуть волонтери.
Продукти харчування і гігієнічний набір. - Добре, дякую!
На цих кадрах - благодійники працюють у модульному містечку на території однієї зі шкіл у Бучі.
Нас тут не пропускали. - Росіяни? - Росіяни. Блокпости кругом. Я прошу, там офіцер стоїть якийсь на перехресті: "вас там не пропустять". А я тепер зрозуміла чого. Там же скільки людей убитих було. Там страшне, вони не хотіли, щоб ми бачили. Від Континенту пішла вулиця всіяна вся трупами.
У модульному містечку зараз живе близько двадцяти сімей із різних регіонів України. Це люди, які через вторгнення рашистів втратили житло, втратили рідних. Тому люди тут як можуть підтримують одне одного.
Ольга, комендант модульного містечка, біженка зі Слов'янська:
Люди очень дружны, люди делятся всем, что есть. Кто-то приготовил пирожки, нажарил - пожалуйста, все угощайтесь. Нет такого, чтобы кто-то скандалил, люди у меня очень хорошие.
Сьогодні волонтери поставили собі за мету - забезпечити мешканців Бучі гуманітарними наборами, нагодувати.
Анна Ковальчук, директорка Всеукраїнського благодійного фонду "Ми всі з України":
Готуємо плов та баурсаки з нашими друзями казахами. Надаємо психологічну підтримку, медичну підтримку, тому що в нашій місії є лікар, також видаємо медикаменти підконтрольно та звісно не рецептурні препарати.
Разом із волонтерами підтримати людей сьогодні приїхало зіркове подружжя Ольга Сумська та Віталій Борисюк. Актори діляться враженнями - те, що почули тут, від своїх співвітчизників, - шокує.
Ольга Сумська, народна артистка України:
Спілкувалися з жінкою, яка втратила чоловіка. Він декілька діб пролежав у неї на подвір'ї. Вона молила орків, які били її чоловіка, аби вони дозволили хоча б достойно поховати. В голові не вкладається, що у 21 столітті люди пережили такий жах. І хочеться всім серцем допомогти їм, розрадити.
Навіть дощ не завадив артистам поспілкуватися з присутніми, подарувати трохи тепла та відволікти від суцільної біди, що принесли в їхній дім окупанти.
Вівчара в садочку, в тихому куточку, жде дівчина, жде!
Анна Ковальчук, директорка Всеукраїнського благодійного фонду "Ми всі з України":
Це справжнє єднання. Єднання з людьми, до яких ми приїжджаємо між нами, волонтерами - тому, що на місії приймає участь від 30 до 50 волонтерів. Ми працюємо над тим, аби об'єднатися і спрямувати наш народ український до Перемоги й стати сильніше, сильніше як держава.