У Чернівецькому обласному геріатричному пансіонаті живуть майже 70 переселенців: як живуть та допомагають армії [ Редагувати ]

Вони самі потребують допомоги. Але попри всі життєві складнощі самі намагаються зробити внесок в перемогу і допомогти ЗСУ. У Чернівецькому обласному геріатричному пансіонаті зараз живуть майже сім десятків переселенців, які виїхали з гарячих точок. І ці люди, як ніхто, цінують тишу і українських захисників. Ольга Лучек поспілкувалася з тими, хто вирвався з пекла і не полишає надії повернутися додому.

Микола і Світлана з Покровська. Подружжя разом вже 9 років. Та з них вісім зіпсувала війна. Через окупантів вони змушені були двічі залишити рідну домівку. Востаннє - у квітні цього року, коли російська ракета розірвалася неподалік їхньої оселі. Тоді поспіхом виїхали до Чернівців. Не встигли навіть зібрати всі документи.

Світлана та Микола, переселенці з Покровська:

В ту ніч з 7 на 8 прильоти були на ЖД вокзалі, там попало в тепловоз, машиніст загинув. - Шо чекати, ну по-перше, хтось нас тягать буде і, не дай Бог, з нас хтось загине або отримає поранення.

У цій кімнаті Світлана та Микола мешкають зі своєю подругою з Покровська. У рідному місті вони разом долали марафони у 20 кілометрів на візках. Нині ж діляться спогадами про мирне життя. Та намагаються пристосуватися до життя в новому місті. І навіть допомагати українським захисникам вибити ворога з рідного краю.

Світлана має здібності в кулінарії, тож взялася випікати пиріжки. Продають їх, а вторговане - передають на потреби ЗСУ. Вже вдалося напекти на дрон.

Світлана, переселенка з Покровська:

Стала раненько, напекла 50 жарених пиріжків, 50 у духовці, і всьо, вони там відвезли, самі продавали.

А ще Світлана майстерно в'яже. Тож вже забезпечила всіх у закладі теплими шкарпетками.

Світлана, переселенка з Покровська:

Тут було таке, шо жінка одна не могла у тапках ходити, я взяла їй тапочки зв'язала, а потім друга каже і мені зв'яжи, і так от тому, тому, тому і понав'язувала тапочок. Просто щоб чимось займатися, чимось відволікатися треба.

Вдома Микола працював таксистом. Але машина залишилася у Покровську. Чоловік готовий допомагати мешканцям пансіонату, возити за потреби. Але зараз не має авто. Тож взявся влаштовувати турніри з шахів, нардів та доміно. Поки ми спілкувалися, з коридору вже долітає аромат. Це везуть обід для підопічних.

На обід у нас сьогодні борщик червоний на перше, на гарнір картопля пюре, тефтелі у сметані, тушкована капуста, хлібчик, компот і персик на десерт.

У геріатричному пансіонаті забезпечують 4-разове харчування, але Світлана з Миколою готують і щось своє, домашнє. Те, що їм нагадує дім.

Зараз у пансіонаті живе майже 190 людей похилого віку та з інвалідністю. Хоча розрахований заклад на меншу кількість мешканців.

Мирослав Парасківа, директор Чернівецького обласного геріатричного пансіонату:

На жаль, кожного дня звертаються люди, які хотять до нас поступити, ну так склалася ситуація, що ми перенаповнені більше чим на 40 відсотків. Ми ставили додаткові ліжка, аби прийняти самих-самих важких. На сьогодні більше поки прийняти немає змоги.

Ольга Худоба, директорка Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної військової адміністрації:

В подальшому будемо дивитися ще розширення даного пансіонату, можливо, шляхом будівництва нової будівлі. В адміністрації була утворена гаряча лінія, яка до сих пір працює цілодобово, коли є звернення, то ми приймаємо і в нічний час і коли є евакуаційні потяги.

А поки переселенці тісняться тут, духом не падають, жартують і навіть знаходять для себе хобі. Як цей квітник. Його створили разом працівники та підопічні.