Переселенка з Бахмута вивезла автобусом 40 домашніх тварин [ Редагувати ]
Що темніше навколо, тим помітніше світло. Протягом війни українці безліч разів доводили - навіть найстрашніші випробування не змусять нас забути про людяність. Вимушена переселенка з Бахмута Ірина Макогон спромоглася приїхати на Черкащину. Вона могла б убезпечити себе давно, але просто не могла покинути напризволяще своїх підопічних - 20 собак та стільки ж котів.
Тож коли у прифронтовому місті стало геть небезпечно, Ірина орендувала автобус і за один рейс вивезла всіх.
Як рятуючи себе, не забути про тих, хто від тебе залежить? Дивіться.
Бахмут - вже понад два місяці він став прифронтовим містом. Артилерія рашистів тут не вгамовується і несе смерть всьому живому. Околиці міста - вщент знищені, а місцеві жителі намагаються втекти подалі від цього пекла.
Рівно 658 кілометрів відділяє прифронтовий Бахмут від села Майданецьке. Про велику війну у цьому затишному і мальовничому куточку Черкащини нагадують лише фронтові зведення, та вимушені переселенці. Пан Сергій розповідає, біженців у селі вже до півтора десятка сімей.
Сергій, житель села Майданецьке:
До них відносяться дуже хорошо, до людей чужих. Ось і до мене люди приходять, рядом живуть, що наче надо їм, то он жінка давала і помідори, і картоплю, і огірки …що можемо те й даємо.
Пані Ірина приїхала до Майданецького менш як місяць тому з палаючого Донбасу ...і не сама.
Оце собачки у нас от там, от там і он там …да? …ну 20 собак.
Ще стільки ж котів. За тваринами жінка доглядала у своєму рідному Бахмуті. Там в Ірини було житло з відповідними умовами. Зізнається, з евакуацією затягувала, адже не знала як і куди перевезти чотирилапих. Будинок у Майданецькому жінці довелось купувати, адже з таким господарством її навряд би хтось прийняв. На додачу до котів і собак в Ірини ще й три білки - чилійські.
Товсті он стали! Тут в них їжа гарна - одуванчики …у нас їх вже немає, а тут ростуть, так, що вони кушають.
Тут, на Черкащині, як і в Бахмуті з харчами для тварин Ірині трохи допомагають зоозахисники та волонтери. Про своїх підопічних жінка дбає немов про власних дітей. Кожна тварина із непростою долею - від когось відмовились господарі, когось побили, а когось просто підкинули у двір…
Выходи, выходи ….а этих я 23 февраля как раз простерилизовала - это дворовые, кто-то во двор подкинул. Я 23 простерилизовала, а 24 пришлось забрать…доктор, сказал - забирайте, некуда девать.
Вже місяць Ірина намагається разом із сестрою навести лад на подвір'ї свого вже нового дому. Каже, собакам і котам вона планує побудувати вольєри. Та й в самому будинку чимало роботи. Хоча тут і можна насолодитися тишею та спокоєм … але сум і біль за рідним містом рвуть серце.
Ірина Макогон, переселенка з Донецької обл.:
Синдром покинутої хати. Дуже тяжко людям, люди всі в стресі. Душа наша там залишилась, ми просто виїхали …ми зрозуміли, як ми любимо своє місто Бахмут, почали цінити те, що ми не цінили.
А ще важче, коли розумієш, що починати нове життя доводиться абсолютно з нуля, зізнається Ірина. Та заради своїх підопічних вона готова зараз хоч гори звернути.