Буча відзначає День народження: як живуть мешканці після деокупації міста [ Редагувати ]

Місто-символ сучасної української трагедії. Саме після деокупації Бучі на Київщині весь світ побачив, яку насправді війну веде проти України путінська армія. Сотні розстріляних і закатованих мирних жителів, сотні зруйнованих і пошкоджених житлових будинків. 

Сьогодні Буча відзначає День народження. За мирного часу у цьому містечку неодмінно б влаштували справжнє свято - з піснями, танцями. Але зараз бучанцям не до радощів. У сюжеті Михайла Манилюка - велика трагедія однієї сім'ї, що жила у Бучі під час окупації, живе там і зараз. Втім мій колега каже - у місті чи не кожен куток - свідок великої біди. 

Бучу російські війська окупували вже у другий день повномасштабного вторгнення. Вулицями невеличкого міста пересувалася ворожа техніка. Тут точилися запеклі бої. 

Анатолій Федорук, Бучанський міський голова:

Вулиця Вокзальна, місто Буча. Це результати їхнього вторгнення і роботи наших Збройних сил. 

Ціллю рашистів були не військові об'єкти - тут їх просто нема. Окупанти руйнували житлові квартали, лікарні, магазини! 

Михайло Манилюк, кореспондент:

Протягом усього березня росіяни свідомо розстрілювали та катували мирних жителів. Вулицю Яблунську побачили мільйони людей на перших шпальтах газет у всьому світі після деокупації міста. Тіла вбитих бучанців лежали просто обабіч дороги.

Костянтин живе саме на цій вулиці. Каже - російські вояки влаштували тут справжнє полювання на людей. 

Костянтин, житель Бучі:

Отут трупи лежали. Один - півчерепа не було. 

Костянтин каже - і сам став живою мішенню для рашистів! Довелося лікуватися два з половиною місяці. 

Костянтин, житель Бучі:

Мене тут на блокпосту підстрелили із снайперської рушниці. Я шукав де зарядити телефон, щоб вночі світить за мамою. Я вийшов, він кричить - СТОЙ! Я повернувся, а вони ж там роздівають хлопців - наколки дивляться. Думав не до мене. Я далі пішов. Він мені вистрілив у ногу прострелив, ну так розвернуло її харашо. Я ранений, мене добивать не захотіли. 

Покинути домівку господар не міг - доглядав за старенькою мамою. Життя пенсіонерки забрала пожежа, що сталася через ворожий обстріл. Та оркам було байдуже до чужого горя. Вони вирішили ще й оселитися на подвір'ї Костянтина. А коли тікали - залишили сюрприз!

Костянтин, житель Бучі:

Та везде почті стояли. Он в заборі дирка, вони там окоп викопали. - Тобто у вас на подвірʼї? - Да, але мене вже не було. Я вже побачив це тоді коли повернулись, як їх отсюда. Там міна і розтяжка стояла. 

Обгорілий п'ятдесятилітній горіх був просто біля хати. Місце, де колись вона стояла, - засипали землею. Ця вишня посеред двору та гараж - дивом вціліли!

Оце погреб був у хаті. Двадцять шостого числа це сталося. Вони стріляли мінометами - це попали сюда, в ту хату, в ту де відновлюють стріху. Хаотично з мінометів стріляли - куда попало.

Незадовго до початку війни син Костянтина заїхав із сім'єю у новенький будинок, його звели поруч із батьковою домівкою. Такий собі родинний маєток. Свіжий ремонт - усередині. Але початок щасливого життя зіпсували рашисти. На цих кадрах домівка - догорає.

Олексій, житель Бучі:

Двоповерховий, 120 квадратів і гараж сорок. Це яма була, отут ми ховалися, коли вокзальну бомбили. Це я, дружина й дитина. Ми тут просиділи, коли усе тут гуділо. 

Коли ж навіть у підвалі стало небезпечно - довелося тікати з міста! 

Олексій, житель Бучі:

Поняв, що нам треба звідси виїжджати. Ми ще поїхали до друга, у нього пару днів побули і ми встигли виїхати ще до того, як вони поставили свої пости. Ще ЗСУ стояли там на виїзді.

Сьогодні Буча відзначає День народження. Костянтин та Олексій про це навіть забули. У них зараз - безліч турбот. 

Обіцяють відбудувати. Як, що саме? Я ще не знаю. Ідуть бумажниє дєла. Всі були комісії - Бучанська, поліція, ДСНС були, мені акти видавали на руки, що руйнація сто відсотків. Потім приїхали знесли все. 

Бучу і справді поступово відбудовують! Зусиллями волонтерів і посадовців різних рівнів. 

Анастасія Вигівська, начальник відділу житлово-комунальної інфраструктури Бучанської міської ради:

Були проведені тендерні процедури для закупівлі покрівельних матеріалів. А саме - металочерепиця, шифер, пиломатеріали, підкладки та інші комплектуючі для проведення ремонтних робіт покрівлі по приватному сектору.

А на вулиці Вокзальній, де наші захисники розбили цілу колону ворожої техніки, - стартує окремий проект із відновлення житла! Посадовці та будівельники обіцяють звести тут перші одинадцять будинків площею сто двадцять квадратних метрів кожен усього за п'ять місяців. 

Анатолій Федорук, міський голова Бучі:

Від паркану, від самої будівлі до розміщення. А ми спільно з вами забезпечимо і озеленення, і благоустрій, щоб це був дійсно такий відбудований квартал.

Російські загарбники зруйнували у Бучі десятки будинків, вбили сотні людей! Усі ці шрами війни загоюватимуться ще дуже довго. Але бучанці вірять - місто-іменинник колись іще неодмінно розквітне!

Що ви хотіли б побажати для свого рідного міста? - Миру і спокою!