"Були діти з жахливими травмами": як лікарі столичного Охматдиту рятують постраждалих від війни? [ Редагувати ]

Злочини, яких іще не знала історія 21-го сторіччя. 391 дитина загинула в Україні внаслідок російської агресії. Ще понад 750 неповнолітніх - дістали поранень. Це офіційна статистика Офісу Генерального прокурора. І, певно, найстрашніша статистика цієї війни. Наш наступний сюжет - про лікарів, які дарують шанс на життя тим, хто навіть не може розповісти про свій біль. Наші кореспонденти побували в лікарні Охматдит, де в умовах війни надають допомогу, зокрема, й дітям із вибуховими, уламковими, вогнепальними та кульовими пораненнями.

Лідія Дмитрашко, прессекретар НДСЛ "Охматдит":

Принцип роботи цього відділення, от як ви зараз бачите, приїжджає швидка допомога, одразу хворих вигружають сюди й вже у двох метрах від нас знаходиться операційна.

Зараз у лікарні - спокійна робоча атмосфера. На початку повномасштабного вторгнення росії, коли сюди стали надходити перші поранені діти, Охматдит став працювати в екстреному режимі. Для десятків лікарів медзаклад став домом. Тут працювали, тут же й ночували.

Это какой город? - Ирпень. - Это вот разрушений дом.

У найбільшому дитячому медзакладі країни на той момент уже лікувалося понад 600 дітей. Але війна все перекреслила - перебувати в лікарні було небезпечно. Багатьох дітей евакуювали зі столиці. Це кадри нічних обстрілів, які лікарі фіксували з вікон Охматдиту.

Б'ють по справжньому. Дуже інтенсивно. - Почалися обстріли. Ми зараз знаходимось в хірургії новонароджених. З нами лікарі, хірурги, медсестри.

Василь Притула, абдомінальний хірург НДСЛ "Охматдит":

Я чесно, коли побачив, як тут фейерверком все світилося навколо і все це оминає будівлю лікарні. Все-таки, мабуть, Бог оберігав всіх, хто тут працює і лікується.

Попри смертельну загрозу лікарі продовжували надавати допомогу і пораненим дітям, і тим, кого лікували до початку бойових дій.

Василь Притула, абдомінальний хірург НДСЛ "Охматдит":

Вся лікарня була сконцентрована максимально на те, що ми маємо працювати, як військовий шпиталь. Ми навчені хірургії, але буквально кожного дня вчились військово-польової хірургії.

Лідія Дмитрашко, прессекретар НДСЛ "Охматдит":

Окрім поранених, ще були ургентні операції, невідкладні хворі, ми проводили й нейрохірургічні операції, і навіть трансплантації …

Кінець лютого. В Охматдит привезли першу дитину з пораненням у шию. Хлопчик 8-ми років потрапив під рашистський обстріл, коли намагався разом із батьками евакуюватися зі столиці.

Наталія Карпенко, завідувачка відділення інтенсивної терапії НДСЛ "Охматдит":

Ребенок находится в критическом состоянии. Жизнь поддерживается полностью технологически. Как вы видите, было массивное кровотечение, сосудистое, которое наши хирурги успешно остановили.

Дуже прикро, що страждають наші діти й що ми маємо не проводити планові операції, а допомагати таким дітям. Ми закликаємо зупинити це.

Більшість пацієнтів, які залишалися в Охматдиті, у ті дні переселили на мінус перший поверх - у бомбосховище.

Чотири дні як перебуваємо в підвальному приміщені.

Проте були й виключення.

Цьому пацієнту всього місяць і його не можна нікуди транспортувати, бо він киснево-залежний. І потребує невідкладної лікувальної терапії.

Тим часом нові й нові поранені діти продовжували надходити у клініку.

Аліна? Скільки тобі років? - 17. - Аліна, де твої батьки? - Мама там, а брат умер.

Братові Аліни було всього шість років. Загинув на 3-й день рашистської навали.

Нам привезли дитину, яка не вижила після обстрілів.

Сергій Чернишук, медичний директор НДСЛ "Охматдит":

5-ро постраждалих. Одна загинула до поступлення, одна з пораненнями кінцівок. Швидкі обстріляні, не знаю, ким, другої швидкої нема.

Лідія Дмитрашко, прессекретар НДСЛ "Охматдит":

Приймали багато пацієнтів з Бучі, Ірпеня, Гостомеля … у нас є діти з Маріуполя, Херсонської області.

Начали стрелять по машине, по колесам, по стеклам, по людям. У меня был портфель, я начал голову закрывать. - Мы ехали в Винницу, к моей бабушке, но не доехали из-за россиян. Из-за того, что у нас машина взорвалась.

Лідія Дмитрашко, прессекретар НДСЛ "Охматдит":

Найменшому нашому пацієнту був один місяць, пораненому від війни. А найстаршому 83 роки.

Разорвалась бомба возле дома моего и я попал под волну.

Три верби там схилилися, мов журяться вони.

Лідія Дмитрашко, прессекретар НДСЛ "Охматдит":

Страшно було, коли дитина тобі розповідала, що його батька розстріляли. Страшно, коли інша дівчина говорить, що в неї мати загинула на очах. Страшно, коли дівчина 5-річна з ампутованою ніжкою... У нас були діти з жахливими травмами спини …

В п'ятницю зідзвонювались, хлопчик починає ходити, хоча ця куля в хребті пошкодила нерви й він не ходив.

Хірург згадує зворушливу історію зі щасливим фіналом.

Валерій Бовкун, завідувач відділення реконструктивної та пластичної мікрохірургії НДСЛ "Охматдит":

Вдалося пришити пальчик, який був сокирою відрубаний і він прижився... Це було на окупованій території. В селі зникла електроенергія, зник газ, було холодно і хлопчик 9 років хотів допомогти татові нарубати дров. Коли рубав дрова, сокирою потрапив собі по пальчикам… Зшивали судини, нерви… і кістка зрослася, яка була перерубана. Це досить трагічна історія, водночас щасливо закінчилась. Коли тато намагався виїхати, то його росіяни не зразу випускали… Коли він до нас приїхав, ми бачимо, що тато погано говорить. Зробили рентген щелепи. Коли росіяни зайшли в село, йому прикладом зломали щелепу. То ми лікували одночасно і хлопчика, і тата.

Пекло війни, що влаштували на нашій землі російські нелюди, продовжує віднімати в дітей життя та щасливе майбутнє. І поки так триватиме, в Охматдиті прийматимуть поранених і боротимуться за їхнє здоров'я.

Валерій Бовкун, завідувач відділення реконструктивної та пластичної мікрохірургії НДСЛ "Охматдит":

Очікуємо, що як після Другої світової війни буде збільшуватись кількість дітей, які будуть отримувати поранення - знаходити ці вибухово небезпечні предмети, снаряди… 10 днів тому поступив хлопчик, у якого в руці вибухнула граната.

Василь Притула, абдомінальний хірург НДСЛ "Охматдит":

Звичайно, це злочин, великий злочин і всі ці люди мають нести за це покарання без розбору, хто які погони носить, яку посаду має.