Очі "Азовсталі": інтерв'ю сестри Героя з позивним "Орест" [ Редагувати ]
Перебуваючи в блокаді, Дмитро рідко виходив на зв'язок із сім'єю
А от ті, оборонці "Азовсталі", яких повернули в Україну - зараз або у себе в сім'ях, або у лікарнях. Один із тих, за долю кого переживав без перебільшення весь світ - це Дмитро Козацький з позивним "Орест". Талановитий фотограф, якого називали "Очима "Азовсталі"". Це його світлини, поки він боронив Маріуполь, отримали міжнародні нагороди!
Командир пресслужби полку "Азов" - Дмитро Козацький, зараз у лікарні. Але моїм колегам вдалося записати інтерв'ю з сестрою воїна. Про що вона розповіла - далі.
Від першого дня війни металургійний комбінат "Азовсталь" став фортецею для сотень захисників Маріуполя.
Ворог знав це, і не шкодував боєприпасів - на завод летіли потужні ракети, важкі авіабомби…
83 дні сотні українських воїнів мужньо тримали оборону. А у травні, за наказом командування, здалися у полон.
Дар'я Юрченко, сестра Дмитра Козацького:
Це був наказ. Знаючи наших хлопців, вони там до останнього просиділи б. І знаєте, з однієї сторони це патріотично, а з другої - жахливо.
Дар'я - сестра Дмитра Козацького, бійця полку "Азов", чиї фото з Маріуполя облетіли весь світ. Згадує той день, коли брат повідомив - героїчну оборону меткомбінату припинено.
Дар'я Юрченко, сестра Дмитра Козацького:
Він нам зателефонував і сказав, що така ситуація, ми виходимо, тільки ти не хвилюйся, далі буду без зв'язку, так потрібно. Я спитала - ти впевнений? Він каже "да", так потрібно.
"Мій найболючіший фоторепортаж" - так у соцмережах прокоментував свої знімки автор. Командир пресслужби полку "Азов" Дмитро Козацький із позивним "Орест" навіть у підвалах "Азовсталі" продовжував знімати.
Дар'я Юрченко, сестра Дмитра Козацького:
Він навіть коли ось такенький був, він вже з фотоапаратом був, воно, знаєте, вроджене якесь, в крові біжить, Даша завжди була фотомоделлю. Я пам'ятаю як зимою, одягнув на мене плаття, я стою мерзну, він каже Даша давай посміхайся. Я пам'ятаю він дуже сильно хотів круту камеру, на жаль, в нас не було можливості її купити, і ми придбали мильницю. І ми з цією мильницею бігаємо по тому Малину.
Я вірю в те, що вас визволять, у вашу перемогу, і нашу зустріч. Обов'язково, мій хороший. Я дуже-дуже люблю тебе.
Перебуваючи в блокаді, Дмитро рідко виходив на зв'язок із сім'єю.
Дар'я Юрченко, сестра Дмитра Козацького:
Я чекала від нього повідомлення, можливо і тиждень чекала. Ну, я з ним поговорила по відеозв'язку тільки два рази, коли в перший раз мене накрило і просто я в захльоб. Я йому телефоную, він мені розказав - "ану, Даша заспокоїлась", - Добре-добре, більше не буду плакати.
Дмитро Козацький, командир пресслужби полку "Азов":
Знаєш, це на грані якогось сумасшествія, коли ти розумієш одночасно, що твої друзі загинули, вони лежать прям тут, а з другої сторони ти радий і щасливий від того, що ти вижив. І такі емоції були дуже змішані, я цей запах запам'ятаю надовго. Це був такий - запах крові.
Брат багато не розповідав про умови перебування на "Азовсталі" - каже Дар'я. Певно, розумів - про таке навіть слухати важко!
Дар'я Юрченко, сестра Дмитра Козацького:
Поранені просто перемотувались кофтинами, там були дуже жахливі умови. Те що їм не було що їсти, він мені надіслав фотографії того бутербродика, без нічого. Хлібчик і він такий - Ооо, Я сьогодні поїм. Мені самой було вже морально тяжко їсти.
Коли бійці здалися у полон, зв'язок із братом зник узагалі. Даша згадує, як - по суті в нікуди - відправляла короткі відео на телефон Дмитра, розуміючи, що він їх навряд чи побачить.
Я так плачу, я просто писала про тебе пост, це так тяжко, це ужас, я дуже хочу, щоб ми зустрілись. Я тебе дуже сильно люблю.
Але відправляючи йому такі зізнання, їй самій ставало трохи легше.
Дуже-дуже страшно, але я думаю, уверена, ми все уверени, що ти вернешься.
З полону окупанти лише двічі дозволили Дмитрові зателефонувати рідним. Після теракту в Оленівці всі зв'язки з братом - обірвалися.
Дар'я Юрченко, сестра Дмитра Козацького:
Ми почали виходити на акції, спочатку нас розганяли, але тоді всі зрозуміли, що ми не будемо мовчати. І от так ми з виставки в виставку, з акції в акцію ми перебували. Дуже важко було дивитися як мама, вона дуже, не з'їдалась, але дуже тяжко їй було.
Але вона пам'ятала настанову Дмитра, яку він дав сестрі, перед тим як потрапив у полон: "Даша, тримай маму в кулаку!" Ці слова допомагали не здаватися. Вона по 10 разів на день передивлялася фотографії з братом. Це зміцнювало віру в те, що вони ще зустрінуться.
21 вересня родині стало відомо - Дмитра обміняли! Він повертається додому!
Даа, мой Діма! Я завтра зустрінуся зі своїм братом!
Дар'я Юрченко, сестра Дмитра Козацького:
Я починаю плакати, я просто щаслива. Речі, речі, збираємо речі, люди гола приїхала. Ми їдемо в ліфту і я бачу невідомий номер і ми так на всі кнопки почали натискати, щоб вибігти, цей ліфт не відчиняється. Я вибігаю на якийсь балкон, вся моя вулиця чула, що в мене повернувся брат.
Числа, дати, дні… У цій історії є дещо містичне - ділиться Даша.
Дар'я Юрченко, сестра Дмитра Козацького:
28-го серпня мені сниться сон, що Діма повертається, обіймаємося дуже сильно і він каже - я маю їхати. Із першого на друге вересня мені знову сниться сон, я кажу - Дім куди ти поїдеш, він каже я поїду, але в четвер ми зустрінемось і бачите ми в четвер зустрілися.
Навряд чи найближчим часом Дмитро зможе розповісти про все, що пережив за останні місяці. Адже у російському полоні й досі залишаються наші захисники. Будь-яке публічне свідчення від тих, хто вже на волі, може їм зашкодити.
Втім напередодні - уперше після 7-ми місяців пекла - герой полку "Азов" із позивним "Орест" уперше завітав на захід у Києві, де були представлені його фотографії.
