На Миколаївщині пошкоджені понад 12 тисяч об'єктів цивільної інфраструктури [ Редагувати ]

Понад 12 тисяч. Стільки цивільних об'єктів зруйновані або пошкоджені на Миколаївщині. Місто під постійними обстрілами. У миколаївських лікарнях перебуває понад півтисячі постраждалих від атак окупантів. Проте це не змушує містян виїжджати. Вони залишаються з єдиною надією - не загинути. Подивіться самі.

Я лежала вот здесь. Было 07.45. И вдруг это все посыпалось на меня. Все из моего балкона. На этом балконе была у меня посуда, вещи, все, что могло храниться на балконе. Все это полетело на меня. Вырвало эти двери, вырвало все. Все было как раз там, где я лежала, где я была.

77-річна пані Леся розповідає про те, як мало не загинула під час ворожого обстрілу. Це найжахливіше, що відчувала за своє довге життя.

Леся, жителька Миколаєва:

Это был такой ужас: не сказать, не высказать, не подсказать … Произошел взрыв. Я не могла понять, где я. Думала это сон, что я вот проснусь.

Пенсіонерка не зчулася, як на неї полетіло все, що було в кімнаті.

Портреты полетели. Все пробитое. Это я посохраняла фотографии. Это все, что осталось живое, остальное пробитое было.

Пенсіонерка сама вибралася з-під уламків. А її подругу, що мешкає на кілька поверхів нижче, рятували надзвичайники.

Алла, жителька Миколаєва:

Кошмар, ужас. Дверь в прихожую вывалило все забито. Невозможно никуда пройти. Все в стекле. Все ноги были порезаны, потому что утро, всегда в ночнушке и босиком. Где-то только через полчаса удалось МЧСникам вытащить меня на улицу… я по сути дела не сплю по ночам. 2-3 часа я это могу уснуть. Я просыпаюсь от взрыва. Все это еще в памяти, все еще свежо.

Від того обстрілу руйнувань зазнали кілька будинків. Лише в цій багатоповерхівці пошкоджена покрівля, немає ні вікон, ні дверей. Але жителі взялися самі лагодити помешкання.

Віталій, житель Миколаєва:

Вот так, как мы должны жить и дальше, мы потихоньку начали восстанавливать балкон, квартиру, все, что можем. Потихоньку, потихоньку и готовимся к зиме.

Ірина Пишнева, жителька Миколаєва:

Окна нам, большое спасибо, жек помог. Осіб дали, машину подогнали. А вот крышу, крыша, которая была вся в дырочку. Это все за свои деньги, тоже немалые. Но нам губернатор и благодийный фонд "Светлые дела" пообещали сделать ливневку. Чекаємо.

Запитуємо подруг-пенсіонерок, чи не планують виїжджати. Жінки не хочуть і запевняють: під час повітряних тривог ховаються.

Сидим в коридоре. Ждем. Иногда по 2-3 часа.

Бо небезпека нікуди не поділася: рашисти щодоби гатять по Миколаєву.