Масштабний суботник: як Здвижівка оговтується після навали рашистів? [ Редагувати ]

Те, що російська армія затято воює з мирними українцями, наочно підтверджують наступні цифри. За попередніми даними фахівців Київської школи економіки, станом на кінець літа ворог пошкодив або повністю зруйнував понад сто тисяч приватних будинків.

Усюди люди власними силами або за допомогою волонтерів намагаються відновити своє житло. Іноді це нагадує масштабні суботники. На одному з таких на Київщині - побував Анатолій Журавльов.

Спостерігаючи за нинішнім доволі спокійним життям у селі Здвижівка на Київщині, важко уявити, що населений пункт понад місяць був в окупації!

Идут на Гостомель, Ворзель, Ирпень, Бучу, в Здвижевку. Обозначение - буква "в" латинская.

Рашисти зайшли сюди у перші дні повномасштабного вторгнення. І одразу ж почали наводити свої порядки.

У самому селі та лісах навколо - ворог зосередив кілька тисяч солдатів, чимало техніки. Така собі точка відстою. Саме звідси ворог виїжджав атакувати Ірпінь, Бучу, Гостомель та інші населені пункти Київщини.

Вулиці села окупанти перетворили на суцільні військові укріплення - вирили тут окопи.

І постійно тероризували місцевих жителів.

Сергій Савін, житель с. Здвижівка:

Вони були тут некоторі я ж кажу - як бомжи действітельно. А коли вони приходили, кажуть "забирай кролей, чтоб по тебе не стреляли" - "як я їх заберу, коли вони маленькиє маленькиє такі кроленятка". От тільки кролиця окотилась. - Сюди приходили підкормлювати? - Конєчно! І собаку тоже.

Сергію, окрім огидних спогадів про окупацію, рашисти залишили розбитий дім.

Бачите, що які дірки. Це вони з БТРів стріляли.

Сергій Савін, житель с. Здвижівка:

Вони стріляли вообщє… Ті стояли там, ті там. І вони друг на друга стріляли. - А як так? - Ну от так. Вони нічого не понімали - це був третій день, як вони заїхали в село, вони навіть не розуміли, де Київ, де шо.

Будинок Сергія, де він жив іще зі школи, після чергової ворожої атаки, мав ось такий вигляд. Тут сталася пожежа.

Це зал. Теж все згоріло, даже посуд, що стояв тут в шкафу, й посуд згорів. Це спальня дочері була, моєї доні. Даже батареї, всьо погоріло. А це по чуть-чуть люди помогли, гроші поперекидали. По чуть-чуть, но есть, щоб запустить опалення, бо сирості стільки. Текло, все текло сюда.

Тепер чоловікові треба встигнути відновити будинок до холодів. Поки донька ночує у бабусі, Сергій із дружиною тісняться в одній відновленій кімнаті.

Сергій Савін, житель с. Здвижівка:

Які обої люди дали, бачите, бо різні обої, але воно красіво очєнь получилось! Техніка це тоже люди віддали. Все воно розплавилось. І холодильник. Все, що в кухні було - все розплавилось. Ще телевізор тут стояв - він отак розплавився.

Сам на сам із його бідою небайдужі люди Сергія не залишили. Хтось допомагав прибрати з кімнат непотріб, хтось встановлював вікна. Сьогодні близько двох десятків людей влаштували чергову масштабну толоку у його дворі.

То получается сьогодні задача - лише залить? Хорошо.

Поки хлопці заливають підлогу бетоном...

...дівчата відтирають стіни від залишків гару.

Давайте так, якщо що, я ще потім пройдусь, бо я не знаю. Якби це не вичищати - було краще, якби все було гарно - без русні. А так таке, як є. - Краще, щоб будинки стояли на своєму місці і в них нічого стороннього не потрапляло. У нас дуже дружня атмосфера, ми зустрічаємося як з родиною.

Іван - товариш Сергія. Під час окупації чоловік на собі відчув: рашисти - це звірі, які скрізь, куди приходять, знущаються та катують мирних людей!

Іван Мирошніченко, житель с. Здвижівка:

І на ямі сидів, і в лісі ночував, як спочатку було. І таке лице було трохи набите. Трохи потрепало. Але мені більш повезло. Два моїх добрих друга не стало… Закатували.

Та попри свою особисту болючу історію, Іван сьогодні допомагає Сергію. Зосереджений на тому, щоб якісно виконати роботу.

Іван Мирошніченко, житель с. Здвижівка:

Єслі б і незнайома людина - я б ну, цей… Треба допомогти. Так же і мені треба буде допомога - і мені допоможуть. Я в цьому не сумніваюся! - Разом можна і світ перевернути… - Да!

Саме такий підхід до справи й робить кожен збір волонтерів успішним, кажуть координатори сьогоднішньої акції.

Наталя Князева, жителька с. Здвижівка:

Я власне знала, що є така організація "Будуємо Україну Разом" і можна податися й організувати такий Бур-табір, я вирішила допомогти. В цьому і суть - добросусідство і взагалі допомагати один одному, тому що з такою бідою важко справитися самотужки.

Наталя та її однодумці вичищали Здвижівку від рашистського непотребу, заривали окопи. Тепер у планах волонтерів - допомогти Сергію підготувати будинок до холодів. Усі присутні впевнені - ця місія цілком здійсненна!