Британські військові експерти бачать у діях кремля стратегію "воєнного стримування" [ Редагувати ]

Чергова серія масованих ракетних ударів по Україні. Москва знову знаходить псевдовиправдання. А військові експерти вбачають у такій тактиці добре знану стратегію "воєнного стримування". Чого вона мала б досягти, які уроки історії так і не вивчила росія, і якою має бути реакція Києва - про все це у матеріалі Світлани Чернецької.

Росія продовжує знищувати цивільну інфраструктуру України. І у Великій Британії це однозначно розглядають як спосіб залякати українців і змусити владу вступити в перемови. Про це говорять і в британському уряді, це підтверджують і місцеві військові експерти.

Джеймс Клеверлі, міністр закордонних справ Великої Британії:

путін мстить мирним жителям за свої військові невдачі, перекриваючи електроенергію та постачання води.

Шон Белл, військовий аналітик, віцемаршал авіації у відставці:

За останні три тижні було більше атак на об'єкти інфраструктури, ніж за останні вісім місяців війни, що демонструє, на чому фокусується росія. Хочу одразу прояснити - це не військові мішені, вони не допомагають путінові досягти воєнних цілей, йдеться лише про терор місцевого населення. І виглядає на те, що путін просто накидається, просто робить, що може, з огляду на те, що його сили не дуже добре показують себе на полі бою.

У самому кремлі таким атакам постійно знаходять виправдання. То це відповідь на удари по Кримському мосту, тепер - нібито помста за атаку на Чорноморський флот, в якій у кремлі - звинуватили Україну та Велику Британію. Але військові експерти вбачають в цьому давню стратегію так званого "внутрішньовоєнного стримування". Коли одна зі сторін ставить умови щодо неприпустимості використання певного виду озброєнь чи влучання у певні цілі.

Крістофер Так, експерт зі стратегічних наук, лектор у Королівському коледжі Лондона:

Отже, путін використовує таке стримування, щоби заохотити чи радше змусити українську владу не атакувати цілі, які особливо складні та принизливі для російської влади. Відбивати ці атаки внутрішньовоєнного стримування можна двома способами. Перший - це заперечення. Просто показувати, що такі види атак не спрацюють, вони неуспішні, безрезультативні. Тобто в цьому плані відповідь України - продовжувати інвестувати в системи протиповітряного захисту. І це наразі найкращий спосіб для Києва. Інший спосіб відбиття таких атак - це покарання, тобто у цьому випадку українська влада мала б йти на ескалацію конфлікту. Але тут питання в можливостях ескалації та загроза неконтрольованого циклу ескалації й контрескалації.

Крістофер Так вважає, що всі пояснення роспропаганди націлені насамперед на внутрішнього глядача. Вони добре виглядають на телебаченні та показують прихильникам війни начебто рішучі дії влади. Але насправді, на думку експерта, це частина тривалої кампанії, що спрямована на те, щоби війна стала невиправдано дорогою для України, і Київ погодився на переговори на умовах москви.

Крістофер Так, експерт зі стратегічних наук, лектор у Королівському коледжі Лондона:

Ідея поставити країну на коліна, завдаючи удару по енергетичних системах - далеко не нова і доволі спокуслива. Її використовували під час Другої світової війни, війни в Перській затоці, війни в Косові. В основі цієї ідеї - сприйняття країни як системи з кількома критичними вузлами, і якщо їх знищити, то вся система впаде. Але історія показує, що на практиці це значно складніше, ніж у теорії. Зазвичай країни мають доволі добрий надлишок у системах постачання, крім того, дуже складно визначити ключові елементи інфраструктури, що, схоже, досі не вдалося москві, і шкоду можна доволі швидко усунути, і насправді населення значно витриваліше, ніж може видаватися. Історія доводить, що такі атаки лише посилюють стійкість людей, а не деморалізують.

Але навіть і такі масовані ракетні удари не досягають бажаного для кремля ефекту. Бо завдяки зусиллям ЗСУ, росіяни так і не змогли встановити перевагу в повітрі. А отже, й не наважуються атаки з літаків. Коли на стратегічний об'єкт скидають одразу кілька бомб і фактично зрівнюють його із землею. Окупантам доводиться здійснювати удари здалеку, з безпечної території Рф - не ризикуючи своїми бомбардувальниками. Та ще й змушені витрачати дорогоцінні крилаті ракети, запаси яких тануть на очах.