Село Бакланова Муравійка: як готуються до зими жителі, чиї будинки ще навесні зруйнували рашисти [ Редагувати ]
Без даху над головою і майна у селі залишилися 7 родин.
Для жителів сіл на Чернігівщині проблемою номер один на сьогодні є відбудова житла. Селяни, чиї будинки окупанти пошкодили чи зруйнували ще навесні, досі не мають, де жити.
Даніїл Снісар відвідав село Бакланова Муравійка. Як там люди готуються до зими - дивіться далі.
Даніїл Снісар, кореспондент:
За цим полем, у кількох кілометрах від мене знаходиться село Лукашівка. Там у березні орки закріпили свої позиції і намагалися прорватися до Чернігова. Втім, шлях пролягав через село Бакланова Муравійка і тут були наші військові - вони вибили з цього району орків. А от з Лукашівки окупанти вели активний вогонь. І по суті, знищили частину села.
Від Чернігова до Бакланової Муравійки - близько 20 кілометрів. Ця територія у березні була своєрідною лінією фронту.
У Баклановій Муравійці проживає більше 600 людей. Зараз третина села порожня. Частина місцевих жителів виїхала, бо втратили житло. Близько 10 будинків вщент зруйновані. І не підлягають відновленню. Або їх треба відбудовувати з нуля.
Без даху над головою і майна у селі залишилися 7 родин. І більшість - живуть тепер у літніх кухнях та гаражах. Паралельно, готуючись до найтяжчої зими.
Людмила Мессе, жителька Бакланової Муравійки:
Я оце строїла, з чоловіком ми - 17 років. Ремонтірувались, мебіль міняли. Удобства всі робили. Газ, воду, все вели.
Від будинку подружжя Мессе - саме згарище. Все господарство загарбники зрівняли із землею. Худоба бойових дій не пережила. Торік родина тільки закінчила ремонт. Для цього Людмила з чоловіком брали кредит - більше 100 тисяч. Тепер до всіх проблем додалися ще й нескічненні дзвінки із банків.
Людмила Мессе, жителька Бакланової Муравійки:
Бо я не плачу. Я кажу, до лютого місяця я вам платила регулярно. Як зараз ми залишилися без нічого. Мене оці кредити саме більше. Ну кредитами так душать. Я кажу, чи мені повіситься, що мені зробить, щоб ви від мене відчепилися.
Кілька місяців тому на фундаменті знищеного будинку родина почала зводити новий. З нуля. Людмила каже: з будматеріалами трохи допомогли і благодійники, і чиновники. Та основна частина витрат лягла на самих пенсіонерів. Зараз будівництво - простоює.
Людмила Мессе, жителька Бакланової Муравійки:
Кришу треба крить. Самі купляли он і страпіли і шильовки, і все. І трохи місцева влада - і страпіли давали, і доски давали. Матеріалами. Так робить нема кому! Хто шо путнєйши так на війну позабирали.
Така ж ситуація й на сусідньому подвірʼї. На місці зруйнованого у пані Валентини - нові стіни. Їх зводила з чоловіком. А от для подальшого будівництва - потрібні фахівці.
Валентила, жителька Бакланової Муравійки:
Помощи немає ніоткуда. Якби бригада була. Тож немає унашої ОТГ бригади. Мо який каменщик, чи столяр. Ми б були дуже раді.
Зараз подружжя живе у комірчині.
Валентила, жителька Бакланової Муравійки:
На первом етаже у нас погреб. Там була комора. А тепер там у нас кухня - варимо їсти. А на другому поверсі - спимо. Оце все, шо у нас осталось.
15 тисяч штук цегли, 40 мішків цементу, трохи гіпсокартону і сотня кілограмів цвяхів - це вся допомога, яку отримали найбільш постраждалі родини. Хоча потребують - чи не удесятеро більше.
Наталія Євгенівна, жителька Бакланової Муравійки:
Трохи дали шиферу, но не хватило. Пообіщали трохи ще дать. Шильовки трохи дали. І дочка купляла за свої гроші шильовку. Іще сьогодні мають напилять да привести на кришу. Трохи помагають, але хотілося б, конєчно... я й плачу, тому що сарай - там усе розбито.
Наталія Євгенівна проводить нас своїм обійстям. На щастя, хата пенсіонерки - встояла. Але потребує капітального ремонту.
Наталія Євгенівна, жителька Бакланової Муравійки:
Заходьте, побачите. Усе. Глина попадала. Оце ж бєгло. А тепер же ж хлопці роблять. І воно усе падає. Оце такого наробило. Повибило все. Що вода бігла тоді ж. Від вибухової хвилі воно ж нарушене все. І падає все.
У будинку вже встановили вікна. Гроші дала донька пані Наталії. Дах допомагають класти знайомі.
Наталія Євгенівна, жителька Бакланової Муравійки:
Так своїми силами, оце ж хлопці роблять. А ще багато чого треба. Я мо не переживу. Скільки я виплакала...
Чимало будинків у Баклановій - і досі із розбитими, затягнутими плівками - вікнами. Дозволити собі заміну можуть далеко не всі. Бо більшість мешканців - пенсіонери.
Леонід, житель Бакланової Муравійки:
Ми ставили за свої кошти. Кришу перекривали - спасибі людям – допомогли.
А от, хто залишився взагалі без допомоги - то це дачники: люди, які мають ділянки, але не прописані у селі.
Алла, жителька Чернігова:
Комиссия приезжала - все посмотрели, всё записали. В дию я фотографии отправила. Но пока что ничего.
Аллі з чоловіком - доводиться самотужки боротися з наслідками війни. До зими хочуть встигнути перекрити дах.
Алла, жителька Чернігова:
Дверь была выбита. Окно тоже. У нас стекло было так мы поставили. Здесь не получилось - забили. Потому что окно дорогое и поставить невозможно.
У селі підрахували - аби пошкоджені будинки привести до ладу і підготувати до зими - необхідні сотні тисяч гривень. Тож селяни просять - відгукнутися волонтерів і будівельників.
