"Жовта стрічка": як організувався та працював Херсонський рух опору? [ Редагувати ]

Полювання на патріотів - типовий почерк окупантів. У Херсоні вони проводили обшуки у будинках активістів, влаштовували допити, катували людей у підвалах. Утім жителі окупованого міста зуміли організувати рух опору.

Моя колега Ніна Коломієць записала інтерв'ю із організатором руху "Жовта стрічка", який залишався в місті та об'єднав сотні людей для боротьби із окупантами.

Чому, здавалося б, звичайні клаптики тканини, плакати й написи на стінах наводили жах на російських солдатів, розкажемо далі.

Іване, вітаємо Вас і всіх херсонців із визволенням від рашистів. Яка зараз атмосфера у місті?

Іван Головний, координатор руху "Жовта стрічка":

Як на рок-фестивалі - плакати, музика, постери якісь. Де вони це всьо ховали усі дні - це, звісно, інша історія. Може, зараз на деяких вулицях люди ще будуть стояти, зустрічати, обніматися, фотографуватися, але вчора, позавчора - це масове явище, від ранку до комендантської години.

Перед початком інтерв'ю ви попередили нас, що не показуватимете обличчя й попросили змінити в ефірі Ваш голос. Скажіть, для чого Вам така конспірація зараз? Херсон - уже вільний.

Хоча ми й звільнені, але ніхто не відміняв помсти й переслідування у майбутньому. В планах - не виїжджати на підконтрольну територію, не залишатися в Херсоні, але трішки поподорожувати півднем України, так би мовити, далі просувати ідеї "Жовтої стрічки".

Розкажіть, будь ласка, з чого починався ваш рух спротиву у Херсоні?

На початку березня, у числах десятих - росіян все більше під'їжджало до області й міста. Потім цей відомий, на жаль, випадок розстрілу херсонського ТрО під містом. Якраз тоді пішла ця хвиля протестів мирних і не дуже мирних. Намагалися всіляко відстояти місто, всі кричали "домой, домой!"

"Домой, пока живой!"

Ніхто не домовлявся, ніякі місцеві чати не писали, або якісь телеграм-канали, вони ще не були розвинуті тоді. Просто люди виходили на вулиці. 27 квітня провели один із таких масштабних мітингів в Херсоні, на центральній площі. Його потім росіяни розігнали сльозогінним газом, світлошумовими гранатами, і отак все почалося.

Які варіанти спротиву окупантам ви бачили на той момент? Які були ідеї?

Ідея виникла десь наприкінці квітня, у 20-их числах. Ми розуміли, щоб якось протистояти росіянам у цьому інформаційному вакуумі, який вони створювали. Потрібно нагадувати українцям - вас не кинули, Херсон не здали, як казали деякі політики, тримаймося. І дати оцей символ надії, спосіб спротиву. Не насильницького. Не потрібно там підривати колаборантів, хтось не готовий до такого. А ось повішайте жовту стрічку. Ти можеш пишатися собою через даний вчинок У мене просто вдома тоді було дуже багато жовтих стрічок, мама займається вишивкою, декупажем. І почали вішати, створили телеграм-канал.

Ця жовта стрічка стала справжнім символом спротиву в окупованому місті.

Все задумувалось, як символ надії, а переросло в реальний символ спротиву. Якось воно починалося з 2-3 осіб, а потім переросло на всі окуповані території. Ми неодноразово бачили, коли просто гуляли містом - і біля нас жінка чіпляє стрічку на лавку. Ми її не знали. Ми бачили, що це набуває такого масового характеру.

Як росіяни реагували на жовті стрічки?

До жовтої стрічки вони ставилися з насмішками, а потім, коли все більше і більше наших стрічок було по місту, почалися обшуки рейди у гаражі. Шукали підпільні друкарні в підвалах під'їздів. Допитували, шукали. Але ми намагалися мати декілька телефонів. Щоб коли на блокпостах запитали - в тебе абсолютно чистий телефон Нещодавно ми дізнались, що одну із наших активісток просто росіяни затримали, бо знайшли в неї пакет жовтих стрічок, і вона три тижні була на цих підвалах. Добре, що зараз з нею все добре.

Тобто у цій жовтій стрічці росіяни відчули безпосередню загрозу для себе? Збагнули, що це - лише верхівка айсберга потужного партизанського руху просто у них під носом?

Росіяни дуже боялися українців в окупації. Особливо коли кожен українець може бути якимось партизаном. Передавати інформацію, передавати інформацію про самих росіян. Отак у нас вийшов символ спротиву - буква "Ї", якою ми маркували будівлі, які використовували росіяни, в яких відбувалась підготовка до референдуму. Росіяни ще постійно говорили, що "Хаймарси" наводяться по цій букві "Ї". Щоб колаборанти знали, що ми знаємо, спротив є, як би вони не намагалися його применшити, казати, що він віртуальний. Але ти вже знаєш, що ти живеш у цьому будинку, а в тебе вже на заборі у тебе буква "Ї" намальована. Це не давало їм спати спокійно. Сотні, тисячі стрічок, сотні графіті на будівлях, плакати, які ми малювали або нам передавали з підконтрольних територій.

А розкажіть детальніше про плакати. Як ви обирали зображення, як вигадували текст, на чому намагалися акцентувати увагу?

Ми виділяли для себе декілька напрямів - таких як "стоп референдум", "не бери паспорт" - в такому форматі. На початку робили листівки як тіпа "оккупант, беги, бойся", але зрозуміли, що наша аудиторія - все ж українці, і їм треба підказувати, нагадувати що тут Україна, як бойкотувати референдум, не відповідати на дзвінок на 7, ігнорувати рашистів, не відкривати їм двері, не давати персональні дані. Створили статті-чекліст, як цього всього уникнути, як уникнути паспортизації, мобілізації в армію рф.

Чи побачили ви якусь віддачу, практичну користь від ваших акцій?

Це дуже класно аукнулось у перший день проведення референдуму, всьо було зірвано. Ми закликали ігнорувати рашистів - так і відбулося. І тоді там сальдо і стрємоусов записували відео, щоб нам не вірили ми неонацисти, тому ідіть голосувати.

"Члены укронацистской организации - то ли желтая, то ли голубая лента - сообщают, якобы у них появилась какая-то супераппаратура, которая может распознавать лица на избирательных участках, и будут фиксировать, где-то там писать. Все это фантазии, честно сказать, не дождался представителей ВСУ, которые ехали на референдум. Их очень сильно ждал."

Ми проводили акцію "віддери рашизм", тобто вся агітація, російські документи, паспорти, сім-карти, плакати, постери зриваємо і палимо, нищимо максимально. Можливо, це надихало людей все ще вірити, залишатись відданим Україні. Більшість населення знала, що окупація - це тимчасово. Незважаючи на ті газети та плакати, вони бачили, що все зривається, все дійсно тимчасово. Тому ніхто не жив у вірі, що росія тут назавжди. У них ні з ХНР нічого не вийшло, ми проявили спротив в окупації, ні з референдумом нічого не вийшло, 1% явки що говорити.

Я думаю, ваш рух надихнув не лише херсонців, а і всіх українців, які бачили, що навіть голими руками можна чинити спротив озброєному до зубів ворогу.

Дуже радий, що все так сталося. Тому що у нас за мету таких великих масштабів не ставилось, але коли все активно почало діяти в тому самому Сімферополі, то ми розуміли, що люди надихаються такими вчинками. Наприклад, 8 років і 8 місяців в окупації Донецьк, Луганськ. Їх там притісняли, репресували, залякували, але зараз все більше і більше людей долучаються до цього. Ми розуміємо, що це просто зміна свідомості. Вони трішки сміливішими стали. Побачили, що це можливо, це дієво і чому б так не діяти. І ми раді, що це дійсно так.

Розкажіть, будь ласка, скільки зараз учасників налічує рух "Жовта стрічка" і яка ваша географія?

До 11 числа у нас був сильний кістяк з 300 осіб по всій Україні. Найбільше зараз, окрім Херсона, ми діємо у Криму та Мелітополі. Були також у Куп'янську і Волчанську на Харківщині, тому будемо говорити - від Луганська до Алушти зараз.

"Алушта - это Украина. "Желтая лента" передает привет!"

Як ви тримаєте зв'язок між собою? І як можуть до вас долучитися небайдужі українці в інших регіонах?

Ми створили телеграм-бот. Там якраз ти можеш отримувати перше завдання, друге - намалювати графіті, наклеїти листівки, які листівки, як роздрукувати, які заходи безпеки, які інструкції з чистки телефону радимо. І вже в боті долучилися майже дві тисячі осіб.

Чим херсонський актив "Жовтої стрічки" планує займатися після деокупації рідного міста?

Зараз активісти намагаються допомогти підрозділам, Збройним Силам, може, там якісь схрони знайти, склади, місця зосередження, щось заміноване. Ми зараз допомагаємо Збройним Силам. Працюємо над тим, щоб на звільнених територіях "Жовта стрічка" займалася якимись гуманітарними питаннями, але у нас ще багато окупованих територій, то ми зосередимо 90% зусиль там. Це той самий Генічеськ, Скадовськ, де зараз окупаційні адміністрації, Нова Каховка, також великий центр - Мелітополь, весь Крим - прекрасно розвивається. Також будемо зосереджувати увагу на Донеччині та Луганщині. У нас є там база, десятки людей, але треба набирати масштабу. Історія Херсону успішна, прекрасна. Ми ростем, впізнаність росте, і люди на Луганщині побачать багато матеріалів з тим. Більшість людей зможуть долучитися до цього. Потрібно просто не пропустити цей момент.

Успіхів Вам! Дякую за інтерв'ю.