Рашистська пропаганда: до чого кремлівські посіпаки готують російський народ? [ Редагувати ]

Україна - незалежна держава. ЗСУ - сильна армія, Залужний - талановитий командувач, а Зеленський - впевнена в собі та прагматична людина. В це важко повірити, але все це - тепер звучить із вуст російських пропагандистів. Щоправда, паралельно із закликами до геноциду та повного знищення українців. Та все ж поява таких наративів - доволі цікаве явище. То до чого ж кремлівські посіпаки готують російський народ? Карина Вакарєва - аналізувала.

Можна вічно дивитися на три речі: як горить полум'я, тече вода та кремлівські пропагандисти не стримують емоцій від поразок російської армії на фронті.

Это война. В одну сторону не бывает. Линии фронта дышат. Бывает наступление, бывает отступление.

Ось позаду вже дев'ять місяців повномасштабної війни, яку росія планувала виграти за кілька днів.

Оказать серьезное сопротивление российским войскам не получится. Предпосылки, чтобы завершить эту операцию, как я тогда говорил, - в течении недели-двух, есть все.

Якби тоді, у лютому, хтось натякнув цим крикунам, що вже у жовтні їх "велікая" армія тікатиме з Херсона -

В действительности на Херсонском направлении тяжелая - и с военной точки зрения, и с точки зрения гуманитарной. Эвакуация, которая объявлена, идет полным ходом.

Пропагандисти, мабуть, сміхом залилися б. Мовляв, та перестаньте - яка евакуація?

Чего мы с ними там курлы-мурлы играем? - Че ее побеждать-то, господи? Это ж Украина. - Российская армия - самая современная в мире.

Але реальність боляче вдарила по пихатості путінських посіпак. Коли так звана "спецоперація" перестала вкладатися у заявлені строки та почала розвалюватися на полі бою під - вся ця удавана сміливість про "підняту брову".

Мы сейчас один раз бровь поднимем, и Украина поймет все.

Немов вивітрилась! Бо ж коли ці абсурдні балачки по методичках звучать місяцями, вже й свої починають закривати один одному рота.

Слышь ты, штрибан. Ты фильтруй хрюканину.

Прислухавшись до поради, пропагандист Соловйов ніби забувся, як "брав Київ за три дні" і перейшов до нового гасла - "вставай, велікая расія"!

Вся страна должна встать на войну. Нам нужна армия может быть, там посчитать, три миллиона, я не знаю. Пять миллионов, двадцать миллионов.

Зачекайте-зачекайте.

В горячей войне мы Украину победим за два дня.

Виходить, перемогти Україну - не вдається? І "друга армія світу" не така вже й могутня?

Микола Давидюк, політолог:

Ми бачили "бавовну" в Криму, ми бачили як дрони-безпілотники полетіли на Сімферополь, Севастополь, ми бачили, як звільнилася повністю Харківська область, як зараз іде рух по Донбасу - тому зараз, скажімо, треба відверто і чесно сказати, що російська армія програла війну в Україні, а пропагандисти - це перші мікроби, які це відчувають.

Мы подошли к черте, за которой надо понимать простую вещь: победить Украину теми ресурсами, которыми россия сейчас пытается воевать - невозможно абсолютно.

Але ж як пояснити російському глядачеві причину поразки? Зм'якшенням меседжів не обійтися -  бо у "жест доброї волі" та "перегрупування російських сил" ніхто вже не вірить. Тож фанатикам путіна довелося поспіхом змінювати формулювання.

Борис Тізенгаузен, політтехнолог:

"Против нас 50 стран, не такой слабый враг, наша армия не такая тоже уж и огромная". То есть, это тезисы, которые уравнивают противника как минимум где-то по силе. Они приближаются к тому, что Украина на самом деле существует. Что украинцы, на самом деле, отдельная, свободная, независимая и сильная нация. И что может быть где это было ошибкой присоединять их силой - это они так будут оправдывать то, почему они уходит с территорий, которые попытались захватить.

Та подивіться - вони вже почали виправдовуватися:

Надо признать, что Залужный - талантливый военачальник.  Он интересные комбинации-то придумывает.

Очільник "вагнерівців"- євген пригожин - узагалі нашому президенту комплімент відвішав.

Володимир Зеленський хоч і очолює ворожу нам країну, але все-таки він впевнений у собі, прагматичний чоловік.

А щоб глибинний народ не хвилювався - де ж ті, обіцяні перемоги!? - в росії заговорили мовою компромісів. Тепер під ударами українського війська агресорка змушена шукати нові слова та вимагає перемовин.

Мы готовы вести их, разумеется, с учетом тех реалий, которые складываются на текущий момент.

Перемовинами росія хоче виграти час, щоб реорганізувати свої війська та підготувати масштабні наступальні операції, до яких зараз не готова. Втім, відмова ерефії від вимог, які були проголошені на початку - свідчить, що після провалу російської армії в Україні - провалилась уся політика путіна. Як ось, нещодавно, на зустрічі кремлівського диктатора з фейковими матерями мобілізованих.

Наш президент рамзан кадиров.

Микола Давидюк, політолог:

А ти путін "тожэ сіді". Ось це демонстрація того, що крім того, що він не контролює до кінця ефіри, - що його перестали поважати.

Редакторка Симоньян з екранів телевізора, наче мантру повторює:

Лучшая картина будущего - это общая картина прошлого. Когда и русский учат, и украинский.

Тож деякі пропагандисти, обговорюючи контрнаступ нашої армії, заговорили українською.

Это ВСУ, они находятся в стадии подъема. Духовного. Их духовного, в кавычках, подъема. Потому что, они живут в состоянии перемоги. У них все время перемоги.

Микола Давидюк, політолог:

Вони почали заздрити. Ось цьому ренесансу української мови, де навіть росіяни, які жили на території України, і білоруси, і вірмени, і грузини почали говорити українською. Тому насправді, - це демонстрація ницості та скупості російської мови, яка не може наздогнати швидкоплинність української і її різнобарв'я.

Й поки соловйов та скабеєва висмоктують з пальця нові абсурдні фейки, рейтинги їх шоу - падають.

Микола Давидюк, політолог:

Ось ці інформаційні пропагандистські сюжети з війни їх не задовільняють до кінця. В російських фільмах і телепередачах вони виграють на 100%, а пропаганда з поля бою не дає інформації, що вони виграють на 100%. Тому росіяни хочуть назад у фільми.

Борис Тізенгаузен, політтехнолог:

Никто не хочет наблюдать воочию, вживую поражения собственной армии, армии, которую ты считал непобедимой.

А обстріл української інфраструктури - зайвий доказ безсилля та поразки путіна.