Маєш знати: як вберегти себе від розтяжок та мінних пасток [ Редагувати ]

"Пелюстки", розтяжки та мінні пастки. Рашисти, навіть утікаючи з території України, намагаються вбивати її жителів. Поки піротехніки знешкоджують ці смертельні пастки, завдання цивільних українців - вижити. Як розпізнати вибухівку та убезпечити себе? Дивіться у нашій рубриці "Маєш знати, як вижити", яку підготував наш воєнкор Станіслав Кухарчук.

30 відсотків - здається, що це не так вже й багато. Ось, наприклад, відірвемо третину аркуша звичайного офісного паперу - втрата здається не такою суттєвою. Але якщо ви глянете на цю третину в контексті нашої Держави - ви жахнетесь. Бо саме 30 відсотків України зараз нашпиговані вибуховими пристроями. Вітаю! Мене звуть Стас Кухарчук. Я - воєнкор. І сьогодні я розкажу про протимінну безпеку і виживання в потенційно замінованій місцевості. 

Мінні загородження зазвичай позначаються відповідними табличками. Але це тільки тоді, коли в саперів на це є час. А головне - мета, позначити небезпечну ділянку. Та здебільшого все навпаки - міни ретельно маскують. 

Сосни, свіже повітря і тиша… Коли тебе оточує така краса, хіба можна думати про якусь там мінну небезпеку!? Можна… і треба! Наступаю на міну "Пелюстка".

Це найпідступніша протипіхотна міна ПФМ-1, а простіше – "Пелюстка". Через зелений і коричневий колір її корпусу вона майже непомітна у високій траві чи опалому листі, тому становить чималу загрозу. 

"Пелюстка" - чи не єдина міна, яку не встановлюють вручну, їх розставляють дистанційно за допомогою ракет РСЗО. І якщо ви знайшли хоча б одну "Пелюстку", то поряд обов'язково будуть ще. Деякі з цих мін самознищуються протягом трьох-чотирьох діб, а деякі залишаються чекати на своїх жертв. Розмінуванню цей тип мін не підлягає… хоча. Хоча, якщо у вас є кілька запасних життів, чи кінцівок - можна спробувати… ось так.

"Пелюстки" краще обережно обійти стороною, уважно дивлячись під ноги. А краще - палицями чи гілками, ще й позначити коридор у цьому мінному полі. Не факт, що цією дорогою вам не доведеться пройтись ще раз. 

Загалом прогулянки місцями, де пройшли або ще точаться бої - не найкраща ідея. Та якщо вже так вийшло, то обережність і уважність - запорука вашого життя. Сюрпризи в таких місцях можуть чекати на кожному кроці... У кадрі смикаю дріт розтяжки і на крупному плані кільце вилітає з гранати. 

Так звані розтяжки - це найбільш поширена система протипіхотного мінування. Для неї використовують як спеціальні міни, так і звичайні ручні гранати. Аби привести пекельний пристрій в дію, варто лише зачепити дріт, приєднаний до запобіжника міни. 

Слугувати розтяжкою може тонкий металевий дріт, риболовна ліска чи навіть звичайна капронова нитка. Варіантів - встановлення безліч, як і рівнів встановлення. Наприклад, побачивши і переступивши через одну, ви можете прогавити іншу або взагалі потрапити у пастку. Чіпляю рукавом за риболовний гачок. До речі, це теж розтяжка. 

Так-так, - риболовний гачок. Намагаючись його зняти з одежі, ви обов'язково зірвете запобіжник. 

Тому, якщо вам пощастило помітити, що ви потрапили у пастку, не робіть жодних різких рухів, обережно обріжте ліску, краще це зробити ножицями… Стоячи на місці, бо таких гачків на гілках може бути чимало, повільно почніть виходити слід у слід назад …

Місце, де виявили розтяжку, слід якось позначити - підійде якась кольорова ганчірка, пакет чи поставлені навхрест гілки. Розміновувати чи шукати саму міну - не раджу. Вона може бути не одна… 

Протипіхотна міна натискної дії. Щоб вона спрацювала, достатньо лише трьох кілограмів. Ці пристрої ретельно маскують і помітити їх вкрай важко. 

Потрапивши на таке мінне поле, слід уважно дивитися під ноги, а маршрут перед собою обережно перевіряти щупом. Для цього підійте шматок дроту, закріпленого на палицю. Не полінуйтесь і зробіть такий інструмент перед виходом у потенційно заміновану зону. Легкими натисками промацуйте кожне місце, куди збираєтеся поставити ногу. Виявлені міни також слід позначити хоча б гілкою. 

Розміновувати територію самостійно я вам не раджу. Навіть, якщо ви знаєте принцип роботи протипіхотної міни - чіпати її все одно не варто. Не факт, що сапер, який її встановлював, не любитель влаштовувати сюрпризи. І повірте, оцінити цей сюрприз ви вже навряд зможете …

Тож підсумуємо: прокладати свої маршрути через ліси та посадки у потенційно замінованих місцях - небезпечно. У зонах бойових дій чи на визволених територіях краще пересуватись асфальтованими дорогами чи протоптаними стежками…

І уникати узбіч - їх теж часто мінують, як і предмети, наче б то випадково залишені на дорозі. Будь-які речі підбирати смертельно небезпечно, навіть коли вони вам… ну от дуже сподобались. Це саме правило діє і в населених пунктах. Покинуті подвір'я, будинки, сараї, квартири часто бувають заміновані. Пастки вас можуть чекати на воротах, біля вхідних дверей чи під порогом. Тож якщо вам потрібно десь переночувати, або відпочити і ви вибрали для цього покинутий дім - обов'язково ретельно огляньте місцевість на наявність підозрілих предметів. 

Системи мінування осель бувають, як складними, так і доволі примітивними. Ось наприклад, як ця граната у звичайній чашці. Стінки склянки здається надійно тримають запобіжник. Але це ілюзія. 

Подібні пастки встановлюють переважно на привідчинені двері, ледве їх торкнуться - чашка із гранатою падає і запобіжник звільняється. 

Якщо ви візуально виявили хоч одну пастку, чи схожий на міну предмет - повільно і обережно вийдіть із подвір'я. Позначте його, як заміноване і шукайте прихисток у більш безпечному місці. Але зважаючи на інтенсивність бойових дій, таких місць не так вже й багато. У тому, що ще окрім мін несе загрозу допоможе розібратися наш експерт із ДСНС.