Ситуація вкрай напружена: як живуть прифронтові міста і села Донеччини [ Редагувати ]

Як живуть прифронтові міста і села? Як в них виживають люди? Мій колега Руслан Смєщук проїхався населеними пунктами Донеччини, тими, які буквально на лінії вогню.

Бахмутський плацдарм, саме місто. Тут ворог атакує постійно. Ворог постійно атакує. Ось на цьому відео група росіян намагається зайти в наші окопи, зав'язується бій - і ворожа піхота відходить. Такі групи постійно, одна за одною намагаються прорвати українські позиції на бахмутському плацдармі. Ситуація тут вкрай напружена.

Позивний "Таран", військовослужбовець Збройних сил України:

Бої зараз ідуть на околицях міста, в самому місті боїв немає. Іде оборона на околицях міста. Противник намагається вибити нас з окопів, з укріплень засобами артилерії та авіації, після чого противник направляє на нас свою ненавчену піхоту. Але масовано відправляє. Мі їх знищуємо і теж штурмуємо їх позиції.

Періодично, ті мирні жителі, хто ще залишається у фронтовому місті - не витримують. Усе кидають та їдуть з Бахмута. Їм організовують евакуацію. Але ще більше - залишаються.

Ленчик привет, выезжаешь? Да, выезжаю! Ну и правильно. Здравствуйте, как вы? Ничего. В подвале вот. В подвела живете?

Точну кількість людей, що досі живуть у Бахмутській агломерації, мабуть, не знає ніхто. Але це точно тисячі людей. Навіть під загрозою смерті, вони не хочуть кидати все своє життя. І рятуватись.

Давай Лена, давай…ради ребенка, тебе там буде хорошо и ребенку буде хорошо…давай.

Але навіть серед всього цього жахіття - бахмутці вміють знаходити позитив.

Не - ну герои. В Бахмуте на каждом шагу…вон дымит, где-то прилет метров за 200, и они мусор вывозят. Ууууу рашка, да вы сдохните от зависти, вы блин тонете в своем дерьме, а тут под обстрелами чистоту наводят.

А це ще одне фронтове місто - Авдіївка. Тим, хто хоче евакуюватися, - тут також організовують порятунок. Під постійною загрозою - раптового прильоту.

То касетні боєприпаси, снаряди, арта, танчик навіть. Бувають дні коли інтенсивність низка.

І так щодня. Тут - на дев'ятому поверсі живе родина із п'яти людей. Малеча, батько з інвалідністю та його батьки пенсіонери. За всіми доглядає - ця старенька.

От это впятером тут в одной комнате. - А топили чим? - Ничем, тут два градуса в комнате.

Утомившись від постійних обстрілів, холоду і страху, люди попросили вивезти.

Давай кулачок, бемц. Как дела: Нормально! Вещи забрали свои? Угу!

Звісно, в інших регіонах України людям може бути нелегко, але точно - безпечніше. Особливо для діток. Хоча зовсім безпечних міст на Донеччині - немає. Взагалі.

Слов'янськ, зараз умовно - досить глибокий тил. До передової за місцевими реаліями - далеко, але прилітає системно. Це результати чергового ракетного обстрілу. Без жертв і поранених цього разу - але зі значними руйнуваннями. Під такими атаками щоденно десятки міст і сіл фронтової Донеччини.