"Дорога життя" перетворюється на суцільне болото: як рятувальники змінюють ситуацію [ Редагувати ]

"Дорога життя" - маленька ділянка грунтової дороги у сірій зоні. Нею щодня евакуюють з тимчасово окупованих територій десятки людей. Після дощів цей шлях перетворюється буквально на болото. І тоді за справу там беруться рятувальники. Сергій Вендін продовжить тему.

Цю ґрунтову дорогу у селі Кам'янському назвали "дорогою життя" - об'їзд зруйнованого рашистами мосту. Нею евакуюються люди з тимчасово окупованих територій. Після рясних дощів ґрунтова дорога перетворюється на суцільне болото. За 9 місяців запорізькі рятувальники витягли з багнюки тисячі машин. 

Сергій Колоней - керівник варти державної пожежно-рятувальної частини:

У мирний час на цю дорогу ніхто ніколи б не поїхав. Там дуже грязно, та саме підйом на гору дуже опасний - великі ями, можна впасти зі склону.

Цю найважчу ділянку і допомагають подолати рятувальники. Викликати надзвичайників потрібно заздалегідь. На небезпечній ділянці немає зв'язку.

Зв'язку на дорозі життя немає. Ті люди, які їдуть з окупованої території, вони перед в'їздом в сіру зону телефонують 101, додзвонюються в наше управління. Тоді ми взнаємо, що там стоїть колона і їдемо на допомогу. 

У сірій зоні рідко буває тихо. Снаряди вибухають за кількасот метрів від дороги життя. Будь-якої миті загарбники можуть відкрити вогонь по колоні цивільних. Так сталося під час одного з чергувань Сергія. Каже: це було найскладніше завдання з порятунку людей за 25 років роботи рятувальником. Якоїсь миті чоловікові здалося, що обстріл не закінчиться ніколи.

Сергій Колоней - керівник варти державної пожежно-рятувальної частини:

Кажется, что вічність, но на самом деле около 3 годин був обстріл. Он тимчасово прекращался, потім знову починався.

Одним з врятованих того дня був Віктор. На окупованій території в нього залишилися родичі, тому чоловік просить не показувати його обличчя. Його терпець урвався. Чоловік разом з дружиною вирішили виїжджати із Токмака, який тероризують рашисти.

Віктор, житель Токмака:

Когда начались обстрелы, мы стояли на улице. Они стреляли где-то метров 400-500. Мы стояли за домом, пригинались, а вот когда попало совсем рядом, метров 30, за домом, когда слышно было осколки вот эти все летели рядом. Вот тогда мы уже… когда рядом попало, решили в подвал.

У колоні було багато жінок та дітей. Їх треба було сховати. 

Сергій Колоней - керівник варти державної пожежно-рятувальної частини:

Ховалися… Я знав, де знаходиться два підвали. Поблизу були 2 будинки. За їхніми стінами людей розставляли так, щоб було якомога більша площа… Щоб не було скупчення людей.

Сергій під обстріл потрапив вперше. Чоловік не розгубився, навіть заспокоював жінок та дітей.

Сергій Колоней - керівник варти державної пожежно-рятувальної частини:

Коли починається істерика, то трудно щось поясниити. Намагаєшся добрими словами… Коли все затихає, то, люди налаштовані скоріше покинути цю територію, вони й нам допомагали скоріше покинути цю територію - слухалися, швидко застрибували в автомобілі, виконували усі накази.

Того дня у колоні ніхто не постраждав. Вже за кілька годин понад два десятки автомобілів дісталися Запоріжжя. Вони подолали небезпечний шлях дорогою життя.

Віктор, житель Токмака:

Дорога свободной жизни. Там ты ходишь скованым, стараешься не попадаться. Просто заходишь в магазин, скупиться, стоишь, а тут с автоматами.

Сергій вже не рахує кількість виїздів до сірої зони. Сприймає їх, як звичайну роботу. 

Сергій Колоней - керівник варти державної пожежно-рятувальної частини:

Робота не змінилася - як ми допомогали людям, так і допомагаємо. Стали носити бронежилети та каски. - Тяжко? - Справляемся.

Сергій заступає на чергування. Він не знає, які виїзди в нього будуть. Та головне - завжди готовий рятувати людей.