Святогірськ: чи безпечно зараз повертатись до міста? [ Редагувати ]

А поки про те, що відбувається на Донбасі. Там найскладніша ситуація на Бахмутському та Авдієвському напрямках. Російські війська не припиняють атакувати там нашу лінію оборони. Але безуспішно.

Сам Бахмут фактично знищений. І це не єдине місто-руїна на сході. Мій колега Ігор Левенок повернувся зі Святогірська.

Проїздка по місту, руїни, згорілі машини край дороги…

Ігор Левенок, кореспондент:

Святогірськ. Тут і досі дуже добре чути фронтову канонаду. Але у місті поволі налагоджується мирне життя. Повертаються люди, навіть дають електрику! Втім, тут іще небезпечно. Міни.

Містечко розтерзане війною. З чотирьох тисяч жителів нині тут заледве назбирається п'ять сотень. Життя у Святогірську зараз таке...

Руслан, житель Святогірська:

Та ну здесь же никто не ходил, никто ж не разминировал. Тут много чего, вон там под домом тоже снаряд торчит.

Нерозірвані снаряди й залишки ракет. Такого "добра" тут чимало. Піротехніки з ДСНС працюють у режимі нон-стоп. Але кінця і краю поки не видно.

Один рік бойових дій, то є десять років розмінування, але я гадаю, що в нашому конфлікті ці рамки розширяться, тому що дуже велика інтенсивність.

Поруч із саперами свій фронт тримають і енергетики. Вулицю за вулицею вони підключають до мережі. Утім, не так швидко, як би хотілося. Бо ризик є. Рашисти замінували усі стратегічні об'єкти. З-поміж них, і лінії електропередач.

Василь, працівник енергетичної компанії:

От опори і до опори прольотів два-три, ну відстань метрів двісті-триста за день. Тому що воно не безопасно, воно під травою находиться.

Слід у слід. Життя рятує уважність та обережність. Аби люди розуміли із якою небезпекою енергетики й сапери мають справу, вони беруть нашу знімальну групу із собою.

Зі стежки, вліво, вправо не сходьте, бо ви ж бачите, що тут взагалі нічого не видно.

Окупанти рясно засипали цю територію забороненими у всьому світі протипіхотними мінами. Маленькі й малопомітні "пелюстки".

Ігор Левенок, кореспондент:

Ну ось, дивіться, це вона і є, російська підступна міна ПФМ-1, так званий "пелюсток". Її дуже важко помітити на ґрунті, і цієї гидоти тут дуже і дуже багато.

Коли перебуваєш у таких місцях, то морозець так пробігає по шкірі. І я вам скажу, це не від того, що на дворі зараз зимно.

Куди ж тут ступати? - Ставайте на кочки, я вас прошу, бо немає в нас зараз приладу, ну в принципі ми продивлялися. Ось бачите, частинки від них ще позалишалися. Це та сама міна ПФМ-1. Тут тільки вони, "лєпєсткі", ось дивіться. Під водою? - Так. Під водою!

Це той випадок, коли ходити навіть по тонкому льоду безпечніше, ніж по землі.

Кожну виявлену міну піротехніки мусять ліквідувати. "Пелюстки" знищуються, тільки якщо їх підірвати.

Від того наскільки швидко українська земля очиститься від смертоносних сюрпризів, залежить наявність світла і тепла в оселях. Втім, є фактори й непереборні, кажуть сапери. Це кліматичні умови та сніг. Який, на жаль, поставить на паузу процес розмінування.

Антон Гургач, заступник начальника загону спецпризначення Гу ДСНС в Донецькій обл.:

Ми розуміємо, що зима йде далі і погодні умови будуть погіршуватися. А світло, тепло і воду людям треба дати вже сьогодні. Тому ми намагаємося зробити якомога більше і скоріше заходів з розмінування, аби представники комунальних служб провели ремонт своїх комунікацій.

Протягом двох з половиною місяців тільки на деокупованій території Донеччини піротехніки ДСНС обстежили 900 гектарів землі. Виявлено 13 тисяч вибухонебезпечних предметів. Робота триває.