Не вистачає допомоги: Львів потребує більше волонтерів на вокзалі [ Редагувати ]
У Львові не вистачає волонтерів. Допомоги бракує на залізничному вокзалі, де щодня прибувають евакуаційними потягами біженці зі сходу та півдня України. На початку повномасштабного вторгнення там працювали сотні людей. Проте зараз - лишилося кілька десятків. Кого чекають на вокзалі, з'ясовувала Христина Гашенко.
Лютий 2022-го. Тисячі біженців на залізничному вокзалі. Усі в очікуванні евакуаційних потягів за кордон. Виїхати подалі від війни їм допомагають волонтери…
А це січень 2023-го. Декілька волонтерів зустрічають черговий евакуаційний потяг зі сходу України.
З Харкова до Львова прибули майже дві сотні біженців.
Людей, які тікають від російських обстрілів привітно зустрічають волонтери. І відразу, на пероні, дають перші настанови.
Все, кто с талончиками, мы двигаемся за синими манишками, идем во второй, никуда не сворачиваем.
Їх в потязі записують, сюди передають, сюди, до пошти і вони получають одноразову допомогу, дорослі дві тисячі, діти - три.
Від війни продовжують тікати пенсіонери та жінки із дітьми. Чимало людей приїхало із Дніпра.
Ганна, переселенка з Дніпра:
Самі розумієте, в Дніпрі така ситуація, ми зрозуміли, що далі уже треба їхати.
Допоки люди у черзі за грошима - волонтери пояснюють, як дістатись до необхідного міста.
Ви можете доїхати до Варшави у волонтерський центр і там можуть допомогти волонтери пересісти дальше.
Зі страхом в очах після пережитого уважно прислуховується до порад волонтерів 70-річна Валентина Георгіївна.
Валентина Круглик, переселенка з Запорізької обл.:
Много погибших и я чуть не погибала. В магазин пошла, они бахнули, осколки улєтели. Хорошо, что пацан услишал, я упала в машину. Если я там стояла … Фашисти так не поступали…
Не гаючи часу волонтери роздають одяг…
Точно нармально? - Нормально. Ну всьо тагда забирай, твоє.
Та теплу їжу.
Поїж добренько! Мама тебе погодує так? - Мама. Дякуємо!
Нагріти їжу, чи побути з дітьми допомагає Лариса Ростиславівна. Вона і сама біженка із Миколаєва. На вокзалі у Львові від перших днів повномасштабної війни.
Лариса, волонтерка:
Цілу війну я тут, на вокзалі, то я уже львів'янка (сміється). Це мій вклад. Що могу, то делаю, воювать я не пойду, не вмию и сили не те.
Пані Лариса каже, найважче, коли про війну розповідають діти.
Лариса, волонтерка:
Бо я то чую з первих уст, показують, плачуть. У мене бувало дітки в кімнаті, вони кричать, бояться каждого стука. Так, що дуже важко, але треба допомагати, треба.
Українським волонтерам на вокзалі допомагають іноземці. Три місяці поспіль тут працює Джері із Каліфорнії. А йому вже за сімдесят...
Джері Зук, волонтер:
Такий час, що я маю бути тут, тут твориться історія світу. Я ніколи не думав, що це буде моїм життям. Я старий хлопець, але це дивовижно, що я допомагаю.
Без перерви на відпочинок волонтери зустрічають черговий евакуаційний потяг. Тут потрібна уже чоловіча сила.
І так по кілька разів на день.
Ян Гусман, волонтер:
Нам кожного дня потрібні волонтери, які можуть долучатися. Не ходити там кожен день, а через день, через два дні, коли у них там є можливість. Але фізична допомога нам потрібна завжди.
Потрібна не лише фізична, а й психологічна допомога. З кожним днем на львівський вокзал прибуває все більше біженців у тяжкому психоемоційному стані.
Христина Жук, волонтер:
Кожен день, деколи, буває, що цілий день як вийшов о 9-й годині зі штабу і ти практично до вечора працюєш. А деколи, коли у нас навіть менша кількість психологів, то не завжди ти можеш одночасно надавати скажемо допомогу. Хтось мусить чекати, потім почергово по важкішому випадку.
Нині на вокзалі в одну зміну волонтерить два десятки людей. А треба вдвічі більше.
Валентин Бордун, менеджер волонтерської організації:
Зараз не вистачає волонтерів через те, що дехто пішов із них на навчання, хтось із тих людей, які приїхали раніше знайшов роботу і вони зменшили кількість часу, яку вони можуть приділити волонтерству.
До львівського вокзалу окрім потягів прибувають і евакуаційні автобуси. Люди їдуть і вдень, і вночі, тому волонтери тут потрібні цілодобово.