Буковинську тайстру внесли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України [ Редагувати ]

Прабабусю екоторбинок. Буковинську тайстру внесли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. Вовняна торбина має багату історію - це і сумка для закупів, і обрядовий аксесуар, і тема для натхнення художників і письменників.

В чому ж особливість тайстри? Розкажуть мої колеги.

Як колись її прабабуся, буковинська майстриня чаклує на старовинному ткацькому верстаті.

На цій діляночці користуєтесь човником. Нитки основи міняються, натискаючи на поножі, кі прив'язані до них, і вони розтягують почергово нитки основи. Утворюється зів, через який можна протягнути.

Так - нитка за ниткою народжується буковинська тайстра.

Ірина Рурак, випускниця школи буковинської тайстри:

А до цього процесу, цього ткання, ще є дуже багато процесів. Тільки заправити верстат, потрібно день і ти сам, можливо, і не зможеш цього зробити. Тобі треба когось у поміч. Тому що ці всі нитки треба порахувати, що до чого, просунути у правильному порядку, не так все просто.

З тайстрами чоловіки та жінки у давнину ходили на закупи, діти носили в них підручники, у тканих торбинках дарували весільні калачі.

Іванна Стефюк, письменниця, етнографиня:

Перші тайстри були зроблені з килимової тканини. Фактично, брався шмат тканини, робилось те, що ми зараз називаємо "екоторбинкою", брався звичайний пояс-баюрок, яким опоясується людина, і це була перша тайстра. Згодом, за 30-40 років з'являється орнаменти спеціально для тайстри. Квіти чи геометричні візерунки - до чого лежить душа.

Це традиційна тайстра, і це є флористичний мотив. Тут ви можете бачити такий цікавий момент. Ось він - баюрок, тобто, пояс, це те, без чого тайстра не може функціонувати. І власне, сам каркас.

Нині буковинські та бессарабські тайстри стали частиною національної культурної спадщини України.

Микола Шкрібляк, директор Буковинського центру культури і мистецтв:

Це ідентифікує наш край, його традиції, надбання, які живуть. На Буковинську і Бесарабську тайстру ми зібрали згоду 16 носіїв. Але це коло має значно розширюватись. І ці люди мають розуміти, що традицію потрібно постійної підживлювати своєю працею.

До досьє, яке підготували організація "вишиваний дивотвір" разом з Буковинським центром культури і мистецтва, увійшли носії традиції з різних куточків регіону. Саме завдяки їм існує і розвивається не лише тайстра, а й ткацьке ремесло. Чого лише варті витвори Вікторії Китайгородської, яку етнографи називають "Примаченко у ткацтві".

Вікторія Китайгородська, майстриня:

Від 14 років я почала ткати верети на дротах. А потім вже пішли килими, дорожки. І чим раз більші, чим раз - кращі і кращі. Дуже мені сподобалась ця робота. Вона дуже заспокілийлива і дуже мені цікаво подивитись, що зробила.

Окрема роль у відродженні тканої вовняної торбини належить проєкту "Школа буковинської тайстри". Вже пів року жінки опановують давнє ремесло.

Одарка Кучерява, керівниця проєкту "Школа буковинської тайстри":

Ми гонорові стали тепер. Ми щасливі з того, що вся Україна знає про те, що ця тайстра буде, вона відтворюється, вона зберігається і вона популяризується.

Тож чекаймо нового тренду.