У Києві провели в останню путь Героя України Дмитра Коцюбайла, за позивним - "Да Вінчі" [ Редагувати ]

Україна вшановує Героїв. Сьогодні на столичному Майдані Незалежності прощалися із загиблими Олегом і Микитою Хомюками - батьком та сином. Під час обстрілу батько накрив собою сина, але снаряд розірвався надто близько. 

Провели в останню путь і Героя України - Дмитра Коцюбайла, за позивним "Да Вінчі". Президент Володимир Зеленський назвав його "людиною-символом" і "прикладом хоробрості". І разом із прем'єр-міністром Фінляндії Санною Марін - приніс квіти полеглому герою.

На площі перед Михайлівським собором у Києві - незвично багато військових. Це - побратими Героя України Дмитра Коцюбайла. Також тут рідні, близькі та знайомі - усі зібралися, щоб провести легендарного "Да Вінчі" в останню путь.

Люди рушають до собору.

Він був молодий роками і все своє свідоме молоде життя поклав на служіння нашій українській державі.

Вшанувати памʼять загиблого Героя прийшов і Президент України Володимир Зеленський. Разом із ним – премʼєр-міністерка Фінляндії Санна Марін. 

Передати - цей Хрест бойових заслуг. Заслужив він справді... 

Колона рушає до Майдану Незалежності. Дорогою дедалі більше людей долучаються до процесії. 

Герої не вмирають! Вмирають вороги! Герої не вмирають! Вмирають вороги! 

На Майдані Незалежності збирається кількатисячний мітинг. 

Сніжана, жителька Києва:

Просто відчуваю, що так правильно, так потрібно. Для мене це великий приклад. Думаю, для кожного молодого українця, для немолодого українця.

Анастасія прийшла на траурну процесію разом із чотирирічною донькою Квіткою.

Анастасія, жителька Києва:

Він наш Герой. Насправді таких людей дуже небагато, які в юному віці відкладають всі свої інтереси і присвячують себе війні, захисту України.

Боротьбу за Україну Дмитро Коцюбайло почав ще в 2013-му на цьому ж місці - під час Революції Гідності. А вже в наступному році - у 18 - пішов захищати Батьківщину від російської агресії зі зброєю в руках. Дмитро знає Да Вінчі ще з 2016-го.

Дмитро, військовослужбовець Збройних сил України:

Для своїх - окремої штурмової роти "Правого сектору" - він для них був, хоч і молодий, але він як батько був. Завжди прикривав, перший йшов в атаку, останній уходив.

Наскільки Герой переймався долею побратимів - яскраво демонструють слова з його останнього інтервʼю, записаного незадовго до річниці повномасштабного вторгнення росії.

Дмитро Коцюбайло, Герой України:

Якби я не мав цього досвіду на війні, я б ніколи не согласився даже ставати командиром батальйону, тому що це велика відповідальність за людей. Неправильне рішення призведе до втрати особового складу.

Подвиги та жертви Дмитра Коцюбайла та інших наших Героїв, - українці збережуть у памʼяті. Проте нікуди не подінеться біль. 

Дмитро, військовослужбовець Збройних сил України:

Я думаю, що такі як Дмитро - у нас повинні писати про них в підручниках, писати про них книги.

Анжела, жителька Києва:

Зараз в нас все вже вийде. Не інакше. Скільки віків боролися, але зараз у нас все вийде і це буде остаточно.