Село Засілля, що на Миколаївщині, пережило окупацію: як місцеві виживали під щільним вогнем рашистів (відео) [ Редагувати ]
Більш як пів року на лінії вогню. Село Засілля на Миколаївщині пережило окупацію на початку повномасштабного вторгнення. Тоді на в'їзді до населеного пункту росіяни виставили блокпост - вирішували кого пропускати до села, а кого ні.
Про те, як місцевим доводилося виживати під тиском і щільним вогнем окупантів розкажуть мої колеги.
Написи "Діти" на парканах подвір'їв і досі нагадують про найбільший страх, що турбував селян, коли російські солдати підійшли впритул до Засілля.
Сергій Паладій, заступник начальника Первомайської селищної військової адміністрації:
Люди боялися, люди переживали, що вони зайдуть в хату, будуть робити людям погано.
І така небезпека висіла над жителями кілька місяців поспіль. На в'їзді в село окупанти облаштували свій блокпост. І нахабно перевіряли документи тих селян, що відвідували родичів по сусідству.
Алла Анічкіна, жителька села Засілля:
Сусіди наші, хто там виїжджав до внуків до Первомайського, ми навіть до сина боялися виїхати, то вони виїжджали бачили - документи перевірили та й все.
Проте рашисти так і не ризикнули вдертися у Засілля.
Тетяна Верещака, жителька села Засілля:
Спочатку йшли колони техніка, кожний день слухали, бачили солдат там десь.
Тетяна - одна із тих, хто навчився виживати під обстрілами.
Тетяна Верещака, жителька села Засілля:
Ми сиділи в хаті тихо-мирно. Повечеряли, сіли слухали радіо. Як гепнуло. Повилітали всі вікна, все скло. Полетіло все туди під двір. Нас обстріляли градами.
І зараз жінка розповідає про події так, ніби все відбулося лише вчора.
Тетяна Верещака, жителька села Засілля:
Ми нарахували, що протягом півтори години прилетіло понад сорок снарядів чи танків, що воно нас обстрілювало, не знаємо.
У більшості селян обійстя та городи всипані снарядами.
Ось такі подарунки летіли від російських кацапів майже кожного дня, майже у кожному дворі вони стирчать, де розсипалися. Це від касетних снарядів. Напевно, це смерч.
Ворожа зброя руйнувала оселі. Володимир показує, що залишилося від господарської споруди.
Володимир, житель села Засілля:
Прильот. Розвалило госпспоруди. Трошки прибрали.
Руїни й на місці колись потужного сільськогосподарського підприємства.
Перша робоча башта, друга робоча башта і третя робоча башта. То склади, находилося зерно, соняшник і кукурудза. Горіло все, то ми дивилися, щоб не згоріли наші хати.
Через те, що Засілля перебувало впритул до позицій ворога, в село не доїжджали ані пожежники, ані медики.
Тетяна Верещака, жителька села Засілля:
Люди гасили самі пожежі. Ми спасали своє майно і своїх рідних, близьких.
Алла Анічкіна, жителька села Засілля:
Швидка сюда не доїжджала, тому що не пускали, тільки до Калинівки. І навіть коли Кравченко Юру було ранило осколком.
Селяни гуртувалися й допомагали один одному. І це рятувало у важкі миті.
Тетяна Верещака, жителька села Засілля:
Собаки й коти, вся вулиця, хто повиїжджав, просили люди, пригляньте. Казанами варили кашу і годувати це все господарство. Бо їх дуже жаль.
Ще один страшний спогад з того життя під обстрілами русні, як днями сиділи по підвалах.
Алла Анічкіна, жителька села Засілля:
Почався обстріл, це був липень. Ми спустилися в погріб і почули, що починається обстріл. І прийшов прихід, мені в господарський двір.
Наталя Сінченко, кореспондентка:
Ось в таких умовах жителі села Засілля жили більше ніж пів року. І хоча тривалий час їхнє село не обстрілюється, мешканці не збираються забирати речі з підвалів.
Проте відтоді, як наші Збройні сили вигнали рашистів з правобережжя Дніпра, у Засіллі стало спокійно.
