У Бахмуті ЗСУ відбили росіян на два кілометри: як бійці тримають оборону на Донецькому напрямку (ексклюзив) [ Редагувати ]

Почнемо із ситуації на східному фронті. Росіяни завдали ракетного удару по Слов'янську. Одна жінка загинула, а її донька зазнала травм. Крім того, вдарили росіяни по Торецьку. Там постраждали восьмеро людей. Як зазначили в обласній військовій адміністрації, росіяни зі "Смерчів" поцілили у житловий сектор міста. Частково зруйнували три будинки.

Та попри всі намагання ворога просунутися вглиб України, наші оборонці міцно тримають фронт. І навіть відбивають захоплені території. В багатостраждальному Бахмуті відтіснили росіян на два кілометри. Як українські захисники тримають оборону на Донецькому напрямку в матеріалі Станіслава Кухарчука.

Село Первомайське неподалік Пісків. Аби прорватись на трасу в бік Покровська росіяни методично розбивають артилерією все навколо. Попри ями й вирви на дорозі командир добровольчого підрозділу Санта не скидає швидкості - дорога під прицільним вогнем ворога.

Вийти на трасу росіянам вже майже рік не дають бійці Збройних сил та добровольці. Наша оборона тут непохитна, але її ціна занадто висока, каже Володимир. Ворожа артилерія не змовкає і в бік оборонців летить все - від авіабомб до ракет.

Володимир Регеша, командир добровольчого підрозділу:

Найбільше ускладнення - ми знову перейшли до оцієї позиційної війни, війни артилерії й виходить, що потихеньку вибивають нас. Найбільше ж потерпає піхота, яка стоїть в окопах. Її найбільше рівняють, вона несе найбільші втрати.

На вулиці знову дощ, а значить ворожа артилерія менш активна. Користуючись нетривалим затишшям медики 59 бригади імені Якова Гандзюка накривають стіл - у їхнього побратима День народження. Це вже другі уродини, які Дмитро зустрічає на фронті, тому на своєму святі він намагається створити максимально домашню атмосферу.

Краще вдома і з родиною - це навіть не обговорюється.

Лікарі Леонід та Сергій задіяні в інших приготуваннях - вони готують евакуаційну машину до роботи. Їхній екіпаж перший у черзі на виїзд, а це означає, що всі медикаменти та інструменти мають бути під рукою. Ще сім місяців тому Сергій був дитячим хірургом, але велика війна внесла свої корективи у його життя та роботу.

Сергій, військовий лікар:

Ставиш катетери, все вводиш, контролюєш рану, контролюєш кровотечу - це все робиться на ходу, дуже швидко, але так, як я був ургентним хірургом, то мені це дається легко. За відсотками - це 80 відсотків контузії, також є незначні поранення. Важкий пацієнт буває рідко, але коли буває, то він вкрай важкий.

Це кадри роботи медиків 59 бригади. Під час місії у хлопців, як і в їхніх пацієнтів - кожна хвилина може стати останньою, евакуаційні автомобілі пріоритетна ціль для ворога. Поранених швидко перевантажують і стабілізаційні заходи проводять вже у дорозі, а це задача не з легких.

Утім пацієнти у бригадних медиків не тільки з пораненнями. Генадій переганяє з Черкас у підрозділ пересувний стоматологічний кабінет. Його допомогли обладнати місцеві волонтери. Така машина, каже медик, зараз вкрай потрібна.

Генадій, військовий лікар:

У нас є потреба в лікуванні наших бійців - майже 90 з гаком відсотків. Щодня ми бачимо 8-10 осіб, які мають пульпіти, періодонтит по просту кажучи, приходять після того, як щось вже сталось.

Зусиллями волонтерів автомобіль обладнали всім необхідним. Незабаром у бригаду приїде десант стоматологів-волонтерів і робота на зубному фронті закипить.