65 полеглим воїнам присвоїли звання "Почесний громадянин Хмельницька" [ Редагувати ]
Вони боронили Україну від російської навали й загинули Героями. 65 родин полеглих воїнів нагородили відзнаками "Почесний громадянин міста Хмельницький". Історії тих, хто зі зброєю в руках захищав батьківщину, і назавжди залишаться у пам'яті хмельничан - далі в сюжеті.
Дворічна Єва втратила батька у листопаді 23-го. Її мама - військовий медик, батько загинув на війні. Але мама Єви категорично забороняє називати її вдовою.
Вікторія Бабійчук, дружина полеглого Героя:
Він був прекрасним батьком, чоловіком, людиною, сином. Він за весь цей час віддавався повністю роботі. Жаль, але ми його дуже мало бачили.
Андрієві Бабійчуку тепер назавжди 42 роки.
Служив у Хмельницькій частині Сил спеціальних операцій, командир загону спецпризначення.
Андрію та ще шістдесяти чотирьом захисникам України надавати звання "Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади". Їхні рідні отримують матеріальну допомогу.
Олександр Симчишин, Хмельницький міський голова:
160 000 грн. Крім того, ми вже випустили 3-й том книги про наших героїв, які мають звання почесного громадянина нашої громади. Вшановуємо живих героїв. Дякуємо їм за те, що маємо можливість жити. 47 хмельничан отримали відзнаку "Воля і мужність". Передбачає так само виплату матеріальної допомоги й подарунку.
Ольга, після загибелі чоловіка, придбала й передала його побратимам на фронт - 10 дронів.
Ольга Мельник, дружина полеглого Героя:
Я бажаю, щоб всі хлопці й дівчата вернулися з війни живими й здоровими. А ті, які загинули, завжди були поряд з нами.
Загалом у громаді вже понад 300 героїв нагороджені званням "Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади". Після отримання почесних відзнак, рідні Героїв несуть квіти до "Кубів пам'яті" у середмісті.
Син пані Ніни - тридцятисемирічний Дмитро - поліг у бою під Авдіївкою.
Ніна Заморока, мати полеглого Героя:
Хороший був, дуже милий, веселий, радісний був. І пішов захищати. Не сховався. А пішов захищати. Приїхав у відпустку. Каже: мамо, все буде добре, не плач, мамо, я вернусь
А Валерія усе життя пишатиметься батьком-розвідником Сергієм Пудовим.
Валерія, донька полеглого Героя:
Він завжди казав: чому діти повинні гинути, а я повинен сидіти вдома. Дуже пишаюся. Він був в минулому прапорщиком, військовим. В нього був дуже великий військовий стаж. Він був розумний, з холодною головою завжди. Він думав виважений, особливо у своїй військовій справі.
Молодша донька Андрія Бабійчука досі розпитує маму, коли повернеться татко. А сама Вікторія планує й надалі відновлювати здоров'я захисникам. Життя триває.
Вікторія Бабійчук, дружина полеглого Героя:
Але як без них жити? Постійно це питання собі задаєш. Як без нього жити? Це те саме, що в тебе частинку відірвали, а ти ходиш і з тебе кровоточить все. По-другому ти не скажеш.
