На Львівщині зростає кількість ВПО: які труднощі виникають [ Редагувати ]
Від виборів до Європарламенту залежить не тільки зовнішня політика ЄС щодо України, а й ставлення до наших біженців. Виплати, соцпакети, субсидії - усе це рішення виконавчої влади у країнах ЄС.
За даними Європейського Союзу, кількість біженців-українців там тільки зростає. У квітні, порівняно з березнем - у 19 разів. Багато переселенців переїжджають не тільки в ЄС, а й у тилові міста нашої країни.
Там виклики ті самі - виплати, допомога, місце проживання і, зрештою, робота. Чи вистачає її на всіх? Христина Гашенко детально про складнощі ВПО в Україні.
Щодня на львівський вокзал прибуває 3 евакуаційні потяги з прифронтових регіонів. Людей на пероні зустрічають волонтери.
Олександра, волонтерка:
З Харкова приїжджають люди, з Харківської області, з Сумської, з Запорізької. В основному так. Люди не дуже в доброму психологічному стані приїжджають. Дуже важко, є люди, що приїжджають, які пережили серйозні потрясіння, в стресі.
У черзі за одноразовою виплатою для переселенців переважно жінки з дітьми та люди похилого віку. Кожному тут видають по 3 тисячі 600 гривень.
У черзі за грішми Зінаїда Коваленко із донькою та онукою. До великої війни вони жили в Оріхові. Останні 2 роки винаймали житло в Запоріжжі. Через постійні обстріли вирішили перебратися на захід України.
Зінаїда Коваленко, переселенка з Оріхова:
Прильоти - це дуже страшно, це страшно, коли над тобою дрони. Вони вже літають над твоєю головою, ти не знаєш, чи ти завтра прокинешся.
Для переселенців, які вирішили залишитися у Львові, волонтери шукають тимчасові прихистки. Однак вільних місць дуже мало. У цьому приміщенні, що переобладнали з офісу, на 2 тижні можна поселити 25 людей. Хоча вже зараз є ті, хто перебуває тут більше дозволеного.
Маргарита Соловйова зі своїм восьмирічним сином тут мешкає понад 3 тижні. Жінка з Луганщини. Після окупації жила в Сумах. Потім переїхала в Чехію. Але повернулася на Батьківщину. Із сином вони чекають на вільне місце в одному із довготривалих прихистків Львова.
Маргарита Соловйова, переселенка із Сум:
Нам казали, що поки що місяць немає, кажуть, як звільняться, ми заселяємо, люди виїжджають, і ми заселяємо, і дзвонимо. А так, наразі у нас місць немає. Це може і рік, і пів року, 4 місяці, 2 місяці, я не знаю.
Раніше жителям цього прихистку волонтери та різні громадські організації привозили їжу та засоби гігієни. Нині люди купують усе за свої гроші.
Олена Черепанова, волонтерка, керівниця прихистку:
Я вважаю, що тут умови незадовільні для постійного проживання, але людям немає куди повертатися, і вони залишаються тут. Тому що у Львові немає місць на розселення. Особливо, якщо це чоловіки, якщо це люди маломобільні.
Волонтери припускають, що після здорожчання комунальних платежів, доведеться закрити й цей прихисток.
Олена Черепанова, волонтерка, керівниця прихистку:
Воно є на балансі офісів, і виходить тариф іде дуже високий. На цей момент ми маємо борг, тому є ризик того, що наступний опалювальний сезон ми можемо не потягнути.
Тому переселенцям радять переїжджати в область. Як переконують чиновники, на Львівщині облаштовані понад 150 прихистків для переселенців, і вільні місця там є. Йдеться здебільшого про приміщення, які орендують громадські організації, та гуртожитки. Соціальне житло в регіоні ремонтували обласним коштом та на гроші іноземних благодійників.
Галина Бордун, голова координаційного центру підтримки цивільного населення при Львівській ОВА:
Навіть компенсація комунальних послуг чи підтримка внутрішню переміщених осіб, коли ми говоримо, що це йде на рівні національної політики - це також іде від донорів. Це практично ті самі гроші, тільки по-різному розподілені.
Загалом на Львівщині натепер проживає понад 200 тисяч внутрішньо переміщених осіб.
