Символічний потяг спротиву вирушив з Одеси до Краматорська [ Редагувати ]
Підтримати українців з тимчасово окупованих територій - мета акції, яку організувала "Укрзалізниця" разом з громадським рухом "Жовта стрічка". Напередодні ввечері з Одеси до Краматорська вирушив символічний потяг. Як нагадування про тих, хто залишається в окупації, але продовжує чинити спротив ворогу. За відправленням поїзда - спостерігали й наші кореспонденти.
На пероні потяг "Одеса-Краматорськ". На вагонах - назви сіл і містечок, які досі перебувають в російській окупації. Для акції вибрали саме цей маршрут, бо він пролягає найближче до тимчасово окупованих територій.
Ірина, представниця руху "Жовта стрічка":
Чи знаєте ви таке село, як Булавинське чи Тавричанка? Я переконана, що для більшості з вас ці назви просто нічого не позначають, бо це невеличкі села по декілька тисяч людей, а по факту там теж є наші люди, які досі чинять спротив, з якими ми підтримуємо зв'язок, і які дуже чекають Україну.
Історії про окупацію, зламані долі добре знає Ольга Риндіна. Вона працює провідницею цього потяга від початку його створення у жовтні двадцять другого. Пасажирів жінка сприймає як свою родину. Для зручності навіть душ зробила у туалеті.
Щоби хлопчики та дівчата купалися, якщо не встигли прийняти душ! Тому що, ну, ви ж знаєте, які умови, коли люди їдуть зі зруйнованих будинків.
У подорожі вона - і психолог, і мати, і сестра… Каже: усі потребують елементарного співчуття та щоб їх просто хтось вислухав.
Ольга Риндіна, провідниця:
Найстрашніше, звичайно, коли дружини проводжають чоловіків - це взагалі жах. Коли матері зустрічають синів, дружини - чоловіків: це все на пероні - ну, просто я..
Ганна з мамою та донькою прямує до рідного Краматорська. Уже понад два роки родина у постійних переїздах. Львів, Житомир, Одеса, потім знову все повторюється. Але остаточно повернутися додому не можуть - ворожі обстріли не вщухають.
Ганна Стельмах, жителька Краматорська:
Ну, як сказати: ти живеш одним днем! Тому що там знімна квартира - в тебе нічого немає, тому ось так. - Важко? - Так, звичайно, всі-всі хочуть додому.
Але найважче, кажуть люди, тим, хто зараз залишається в окупації та продовжує чинити опір російським загарбникам: малює проукраїнські графіті, розвішує стрічки ... Саме тому "Укрзалізниця" та рух "Жовта стрічка" й організували цю акцію. Бо українцям у підпіллі вкрай важливо знати, що про них пам'ятають, що вони не самотні у своїй боротьбі.
Олександра, волонтерка руху "Жовта стрічка":
Вони можуть один одного не знати в обличчя, бо це заходи безпеки обов'язкові, вони не знають імен - це все суперанонімно, але вони відчувають цей конект. І відчуття, що ти не один, ти не одна - і є хтось іще, хто ходить у твоєму місті або в селі, хто так само активно чинить спротив - це дуже надихає.
У вагонах розмістили спеціальні скриньки, де пасажири можуть залишити свої послання українським підпільникам, а потім волонтери донесуть ці листи адресатам. Слова підтримки написав і Сергій з Краматорська.
Сергій Мурашко, житель Краматорська:
- Якщо не секрет: що написали? - Хай Бог охороняє їх, і хай вони самі себе охороняють, все буде Україна.
І ось потяг вирушає на схід. І він сам по собі є символом того, що рано чи пізно всі українці повернуться додому, під український стяг. За даними "Жовтої стрічки", на сьогодні рух опору окупантам у підпіллі налічує п'ятнадцять тисяч - і майже щодня ця цифра зростає.
