Мистецтво перемовин: як повертають полонених додому [ Редагувати ]
Україна веде переговори з росією, щоб влаштувати обмін українських військовополонених жінок. Втім, останнім часом ворог вибрав тактику затягування у питаннях, що стосуються обмінів. У першому півріччі торік їх було 11. За той же період цьогоріч - вдвічі менше. Противник часто не виконує домовленості: скасовує обміни або змінює списки.
Українські посадовці шукають способи вплинути на країну-агресорку. А ми спробували вирахувати формулу обміну - які константи, які змінні та які невідомі вона містить? Рівняння намагалася розв'язати Ніна Коломієць.
Кадри двотижневої давнини. 53-й обмін військовополоненими. З російської неволі додому повернулися 90 наших захисників.
Це Віталій Сенченко, оборонець Маріуполя, нацгвардієць. 25 років. Потрапив у полон після виходу гарнізону з "Азовсталі".
Віталій Сенченко, звільнений з полону:
Миші були, і клопи були, і блохи, тобто проблем хватало. З медичною допомогою доволі погано було.
Кожен день - це мінус здоров'я. Плюс тортури. Помножене на інформаційний вакуум. Це, певно, й усі константи у формулі обміну. Все решта - суцільні невідомі та змінні.
Петро Яценко, представник координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
Кожен процес обміну унікальний з унікальною формулою, і вони не повторюються, немає якихось формул обміну сталих.
Навіть міжнародне законодавство не є важелем впливу на росію. Всі міжнародні конвенції ворог множить на нуль.
Петро Яценко, представник координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
На відміну від нас, росія не пускає Червоний хрест. І не дає, не надає нам жодної офіційної інформації, тому чимало українців числяться зниклими безвісти. І серед тієї кількості, а станом на сьогодні ми повернули вже 3310 людей, приблизно третина - це ті люди, які вважалися зниклими безвісти.
Шона Піннера вдалося буквально зняти з ешафота. Громадянин Великої Британії, що воював за Україну, потрапив у полон у перші місяці повномасштабного вторгнення. І був засуджений до смертної кари у так званій ДНР.
Шон Піннер - звільнений з полону:
Ось у мене на "пам'ять" від спілкування з росіянами шрам. Це в ногу загнали ніж. Просто, без пояснень. До нас застосовували електрошокер. А ще добивали морально - коли говорили, що от зараз тебе позбавлять життя.
Полонені для росіян - найменший множник, розмінна монета, швидше інструмент тиску. А тому кожен обмін - це такі собі торги. От тільки на кону - людські долі.
Петро Яценко, представник координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
Ми пропонуємо якийсь список росіян, які ми на даній інтеграції можемо віддати, відповідно російська сторона пропонує нам тих наших людей, яких вони готові віддати Якби ми давали якісь конкретні прізвища, конкретні списки, відповідно, російська сторона мала б підстави підняти обмінну ціну для цих людей, тому що вони б вважали, що ці люди нам дуже потрібні. Тобто це досить цинічний процес, це не перемовини джентльменів у смокінгах, аж ніяк.
Коли наступний обмін - це завжди невідома складова у формулі. Списки - можуть змінювати по кілька разів. Так само як і дати обміну.
Петро Яценко, представник координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
Є домовленість про припинення вогню на певній ділянці, відповідно транспорт з російськими військовополоненими з українського боку, і транспорт з російського - вони в певний час, часто цей час переноситься, тривалий час забирає для них, щоб забрати групу для обміну.
Перевірка відбувається, чи всі ці люди, які за списком пройшли, чи вони, чи це саме вони, відповідно росіяни йдуть на той бік, українців повертаються на територію України.
Але якщо для нас це формула обміну з цілком конкретною метою, для них - це торги, де їхні ж громадяни нічого не варті. Тоді що запропонувати агресорам, аби на заміну отримати всіх своїх удома?
В Ізраїлі зараз шукають власну формулу. Десятки ізраїльтян у пазурах терористів.
Сергій Ауслендер, ізраїльський військовий кореспондент:
Мы не ведем прямые переговоры с ХАМАСом, потому что иначе это придало бы ХАМАСу излишнюю легитимность в наших глазах, как минимум. ХАМАС говорит, что все все израильтяне - это военнопленные, но это неправда, они заложники захвачены террористической организацией, поэтому переговоры с ними идут непрямые.
Долучити міжнародних посередників і у такий спосіб знайти спільний знаменник у формулі обміну. До такого підходу схиляється й Україна.
Дмитро Лубінець, уповноважений ВРУ з прав людини:
Нам допомагають Об'єднані Арабські Емірати, ми публічно можемо про це сказати, Вперше омбудсмен Туреччини - він приїхав, він перебував в Україні чотири дні, він відвідав російських військовополонених Він проінформував, що він проговорив з російською візаві можливий подібний візит, отримав відповідь - потенційно такий візит можливий, він напрацьовується.
Також Україна завжди у пошуку нестандартних підходів для пришвидшення обміну.
Петро Яценко, представник координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
Наприклад, була пропозиція для того, щоб пам'ятники, за якими так плаче російська пропаганда, пам'ятники радянської епохи передати протилежній стороні. Якщо вони такі важливі для неї, для того, щоб повернути наших людей. Проте знову ж таки ніяких не було рухів, м'яч на боці російської федерації, і ми вже відкриваємо третій табір для росіян полонених.
Від початку і до кінця - повна невизначеність. Такий вигляд має формула обміну очима тих, чию долю вона вирішує.
Віталій Сенченко, звільнений з полону:
Нам взагалі мало чого казали, тобто на початку, коли нас ось везли на Оленівку, потім з Оленівки на Свердловськ - то казали, що та хлопці, не переймайтеся, там місяць два-три посидите, до Нового року ви всі будете дома. Але виявилося не місяць, не два і не три.
Понад 2 роки в інформаційному вакуумі. Жодного зв'язку з рідними. І навіть коли вони вже були на шляху додому, до останнього не розуміли, куди їх везуть і навіщо.
Віталій Сенченко, звільнений з полону:
Зав'язали очі пакетами мусорними, зверху скотчем. До ночі ми кудись їхали, потім чекали, так розумію, на літак. Я навіть не уявляю, який час ми кудись летіли, потім нас знову грузили в автозак до вечора десь. І вже коли автобуси зупинились біля білгородської області нам розв'язали нарешті очі. Тобто вже надія трохи окріпла, збільшилася.
Шон Піннер, якого обмін врятував від смертельного вироку - подав позов проти росії за тортури в полоні. Сподівається таким чином йому вдасться змусити росію дотримуватися закону. А відтак формула обміну почне працювати.
Шон Піннер - звільнений з полону:
Мій позов - це по суті прецедент. Що більше таких позовів, то більше шансів притягнути країну-агресора до відповідальності.
