Мінінфраструктури запустили проєкт з навчання жінок на водійок автобусів [ Редагувати ]
Жінки за кермом фур і автобусів. Дедалі більше українок опановують категорії водіння С і D. Мінінфраструктури навіть запустили навчання для жінок, які бажають сісти за кермо автобуса. Як українки можуть заповнити цей дефіцит і чому йдуть у водійки - наш матеріал.
Ось, машина ГАЗон. Їх, здається, почали випускати ще за совка в 66-му році. І якщо я на ньому навчуся їздити, я буду їздити на всьому. На танку навіть.
Майже 20 років Оксана зі Львова водила легковики, а зараз вирішила сісти за кермо вантажного транспорту. Після початку повномасштабного вторгнення переганяє з-за кордону автівки для Збройних сил.
Оксана Кос, волонтерка:
Це Німеччина, це Польща, це інші країни. Це британські машини праворульні, різні. Я вже на сороковій машині збилася з рахунку, перестала рахувати.
За один виїзд жінка долає близько чотирьох тисяч кілометрів європейськими та українськими дорогами прямо до лінії зіткнення. Розповідає: армійці потребують не лише пікапів, а й "важчий" транспорт.
Оксана Кос, волонтерка:
З-за кордону перегнати, наприклад, "швидку" для медиків або ще якоїсь категорії потужнішої машини я не маю права.
Волонтерів, які з інших країн переправляють захисникам бодай легкові автівки бракує - додає Оксана. Чимало чоловіків на фронті, а ті, які в тилу, не можуть перетинати кордон.
Оксана Кос, волонтерка:
Хіба є з обмеженими можливостями, але в стані перевозити, тоді так. Але це на вагу золота. Тому жінки змушені в цей процес включитися, тому що ми можемо, чому ні?
Інструктор Оксани Андрій зізнається: від початку великої війни кількість учениць на категорію С в його автошколі подвоїлася.
Андрій, інструктор:
- Як вам Оксана як учениця? - Добре, старається. Ще треба працювати трошки на вправах, на заїздах, на паркуванні, але так в загальному добре.
Хоча в Україні досі більшість за кермом ваговозів чоловіки, деякі жінки стали водійками вантажівок ще задовго до початку повномасштабного вторгнення. Ірина зі Львівщини вже 6 років працює далекобійницею на дорогах Європи. Вона радіє намірам українок кермувати важким транспортом. Але застерігає: стереотипи щодо жінок у цій царині не зникли, хоча в самій Європі умови праці інші.
Ірина Перегрим-Фединяк, далекобійниця:
Дуже багато хто може сказати: "Ой, та що там, вона стане, поміняє колесо чи щось там зробить у машині. Наприклад, суто в моїй фірмі я не маю права ставати й ремонтувати свою машину чи міняти там колесо. У нас відразу викликають шиномонтажників і механіків. У нас водії - це водії, вони не механіки.
В Асоціації міжнародних автоперевізників порахували: не вистачає близько 30 відсотків водіїв ваговозів. Стількох, за даними Мінінфраструктури, бракує і на автобусах. Це 6 тисяч людей. В одному з автобусних парків Львова зарплатня може сягати сорока тисяч гривень, але вакантними тут є близько ста робочих місць. Жінок навіть готові окремо преміювати в 10 тисяч, але водійки мають свої страхи.
Сергій Климчук, виконувач обов'язків директора комунального підприємства АТП-1:
Якщо здають жінки на категорію, є можливість, що якщо вони не здадуть теорію, то можуть позбавити їх посвідчення. Це дуже зараз бояться.
На Львівщині потрібно близько тисячі кермувальників великого пасажирського транспорту. За підрахунками Мінінфраструктури, це один з найгірших показників в Україні. Щоби розв'язати цю проблему, стартує державний пілотний проєкт з підготовки жінок до цієї професії.
Сергій Деркач, заступник Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України:
Ми навчимо 100 жінок першим пілотним проєктом для всієї України. У нас пілотних сім на сьогодні регіонів, де ми будемо вчити.
Після завершення курсу майбутніх водійок працевлаштують в автобусні підприємства, в яких і проводили навчання.
