У Києві в Театрі юного глядача на Липках відбулися урочистості з нагоди святкування сторіччя [ Редагувати ]
Цього року Київський академічний театр юного глядача святкує столітній ювілей. За цей час він став улюбленим місцем для багатьох поколінь, де казка оживає, а класика української літератури стає наочною для юних глядачів. Навіть зараз, попри всі виклики війни, театр продовжує свою місію.
Валерія Чайковська завжди мріяла про сцену. Перша вистава, де вона зіграла, була створена режисером усього для двох акторів. Валерія називає цей досвід "своїм бойовим хрещенням".
Валерія Чайковська, акторка Театру юного глядача на Липках:
Я потрапила сюди, ну, це вже 50 років я в театрі, це був мій перший театр. І єдиний, як виявилося. З улюблених робіт це "Попелюшка", яку я грала більше 10 років. Потім була така знакова роль, у виставі "Любов, джаз та чорт" Гаса Джузаса в постановці Микола Мерзлікіна. Перемоги на різних державних фестивалях.
Київський академічний театр юного глядача вже сто років зберігає традиції українського мистецтва. На його виставах виросло не одне покоління. В умовах війни ТЮГ на Липках став одним із символів опору нашої культури.
Ганна Старостенко, заступниця голови Київської міської державної адміністрації:
Ворог сьогодні намагається знищити нашу культуру, хоче довести, що нібито української культури не існує. А у нас є чудові заклади, яким понад 100 років, які відзначають 100-річчя цьогоріч. Зокрема як і наш театр на Липках. Минулого року і позаминулого відзначала 100-річчя наша Київська картинна галерея, Національний музей Ханенків. Тобто Київ завжди був центром української культури та мистецтва. Це вже доведено сторіччями.
У ювілейному сезоні в Театрі юного глядача на Липках будуть прем'єри. За кілька днів тут даватимуть виставу “Пітер Пен” - це історія, яка віддзеркалює виклики сучасних дітей.
Наталя Петушняк, завідувачка літературно-драматургічною частиною Театру юного глядача на Липках:
У нас прем'єра вистави "Пітер Пен", вистава співзвучна нашому часу і через війни, і через всякі негаразди. Діти не мають того спілкування з батьками, дорослими, і це трошки такий погляд на те, що діти бувають загублені в середовищі.
У Театрі кажуть: їхня робота - це не лише про мистецтво. Це про боротьбу за свою ідентичність та майбутнє. Актори, хореографи, режисери. Десять працівників театру зараз перебувають в лавах Збройних Сил України.
