Після поранень - на сцену: ветерани готують власні п'єси у Львові [ Редагувати ]
Реабілітація ветеранів. Окрім фізичних активностей, вони часто обирають старт власної справи чи навіть заняття мистецтвом. Пацієнти одного зі львівських реабілітаційних центрів готують власні театральні постановки.
Жоден із героїв нашого наступного сюжету не мав досвіду написання творів, але за кілька місяців вони представили свої п'єси. Одним із перших глядачів став Роман Гаврилів.
На сцені всі лицедії тримають аркуші. Це ще не сама вистава, а лише сценічні читання – представлення глядачам змісту п’єси для її подальшого вдосконалення. Тестують свої перші тексти ветерани російсько-української війни на реабілітації. Михайло Фатєєв із Миколаєва - один з них. До поранення воював у складі 24-ї окремої механізованої бригади.
Михайло Фатєєв, автор п’єси, ветеран російсько-української війни:
Хотів потрапити в 123-ту, Миколаївську бригаду, але в Генштабу були свої плани, чому я радий. Тому що я вважаю, що людина з російськомовного Миколаєва дуже романтично потрапляє у львівську бригаду з левом на шевроні.
Михайло зазнав травми 24 серпня минулого року. Ворожа куля пройшла через таз. А в перші дні після поранення заробив іще й пролежні.
Михайло Фатєєв, автор п’єси, ветеран російсько-української війни:
Отримати щеплення від "руского міра" на День незалежності України – по-моєму, крута історія.
Перебило праву руку. Біль дикий, кричу, а однією рукою накладаю собі турнікет на руку, затягую, біль нестерпний, кричу.
У власній п’єсі з назвою "Сам на сам" автор також зіграв головну роль. Михайло зізнається, текст переписував. Остаточний варіант історії - це зустріч ветерана Ольгерда дорогою на реабілітацію з журналісткою, яка просить розповісти про пережите.
Михайло Фатєєв, автор п’єси, ветеран російсько-української війни:
Образ Ольгерда – це сукупний образ, це образ із багатьох історій, які хлопці розповідали мені, бувши в центрі. Це те, як вони опинились там, що вони переживають і саме через цю історію я хотів донести людям, показати той біль, ті випробування, із якими вони стикаються.
Другий автор-ветеран, чернігівець Володимир Завгородній, у своїй п’єсі переповів життя 65-річного воїна, який пройшов Афганістан, а після початку повномасштабного вторгнення став на захист України. Історія ж Володимира інша. Він виконував завдання на Курщині і потрапив під удар ворожого дрона. Множинними уламками йому посікло всю праву сторону тіла.
Володимир Завгородній, автор п’єси, ветеран російсько-української війни:
Він отак коло робить над нами. І думаю: "Зараз, коли ти друге коло почнеш, я – рушницю, і побалакаємо з тобою". Бо мені не можна було стріляти, там хлопці наші сиділи. FPV-дрон. І він на друге коло заходить. Він уже не заходячи на чергове коло, падає через два кроки від мене.
Під час лікування він хотів написати оповідання для родини, щоб розповісти їм про те, що з ним відбувалося. Раніше він ніколи не створював великих текстів. З представленою п’єсою впорався за 2 тижні в реабілітаційному центрі.
Володимир Завгородній, автор п’єси, ветеран російсько-української війни:
Поштовхом було оголошення: "Приходьте, у нас буде драматичний гурток". От я не вмів, але хотів. Я прийшов, так і вийшло.
Над текстами працювала також драматургиня Любов Ільницька. Вона наголошує: творчість ветеранів насправді надзвичайно важлива для суспільства.
Любов Ільницька, драматургиня:
Ми можемо через ці тексти про такі досвіди, поділитися цими досвідами, до яких багато хто з нас не має доступу. Але нам важливо пізнавати, як люди з військовим досвідом, з досвідом поранень сильних відчувають цей світ, як вони себе почувають.
Послухати читання п’єс прийшли й побратими авторів.
Павло, глядач, ветеран російсько-української війни:
Усе з життя взяте. Загалом сподобалось.
Степан, глядач, ветеран російсько-української війни:
Добре, добре. Наш побратим уперше написав – це гарно, люкс. Є трохи і мого, я думаю, і кожного з нас також.
Перед роботою над п’єсами ветерани два місяці навчалися у львівських драматургів і письменників.
