Другі роковини трагедії у Дніпрі: як живуть ті, хто втратив рідних [ Редагувати ]
14 січня – друга річниця трагедії у Дніпрі - російська армія нанесла ракетний удар по багатоповерхівці на житловому масиві Перемога. Загинуло 46 людей, майже 80 дістали поранення. Зараз місце влучання докорінно змінилося, але жах, який пережили мешканці, досі у їхній пам'яті. Як живуть ті, хто втратив рідних, та як бережуть їхні імена - у матеріалі Олени Мендалюк.
Житловий масив Перемога - місце влучання російської ракети по багатоповерхівці. Два роки потому в неї інакший вигляд: зруйновані під’їзди повністю розібрані. Про ураження нагадують лише сліди від осколків на фасаді та іграшки на зупинці громадського транспорту. Люди досі несуть їх на згадку про убитих дітей.
Тоді жертвами російської армії стало 6 неповнолітніх, обірвалося життя і 40 дорослих.
Анастасія Кореновська – удова Михайла Кореновського:
Час не лікує, стає іноді гірше. Я дуже боюся знову втратити й домівку, втратити й когось з рідних.
Чоловік Анастасії Кореновської того дня загинув від ракетного удару. За 15 років спільного життя він став для неї усім: і коханим, і чоловіком, батьком дітей, опорою та сенсом життя. Михайло Кореноський - заслужений тренер з боксу - був більше ніж наставник і для своїх вихованців.
Анастасія Кореновська – удова Михайла Кореновського:
Він був дуже великим авторитетом серед спортсменів, серед дітей. Навіть для мене він був авторитетом, я в нього вчилася. Мені трошки не вистачає цього чоловічого духу. Цієї чоловічої поради, просто щоб він був рядом, і мені, мабуть, було б легше. Я вірю, що на нас дивиться наш тато, і я роблю це для того, щоб він з небес мною пишався, щоб він пишався, що наші діти в надійних руках.
Зараз Анастасія самотужки виховує двох доньок. Після трагедії, щоби відволіктися від поганих думок, родина повністю занурилася у спорт і у здійснення дитячих бажань.
Анастасія Кореновська – удова Михайла Кореновського:
Це буквально було перед Новим роком, я чоловікові кажу: давай навчимо дітей мріяти. Наші діти почали мріяти, і наші діти почали мріяти тоді, коли ми жили на зйомній квартирі, вони мріяли про власну кімнату, вони мріяли про свою квартиру. Ну, і вони мріяли три місяці. Я довго чекала, я довго шукала квартиру, і ми ходили разом її шукати.
Після ворожого обстрілу сім'я лишилася без даху над головою. Їхня квартира була на 9 поверсі, уціліла лише кухня, світлина якої облетіла весь світ.
Зруйновану частину будинку, а саме 2 під’їзди, розібрали до останньої цеглини, а у вцілілу поволі повертаються мешканці.
Пані Валентина - одна з перших наважилася повернутися додому. Її квартира на 7 поверсі у корпусі, який не зачепило.
Валентина Сілова – жителька Дніпра:
Ми без вікон і дверей були, відпала плитка у ванній. Двері деякі залишилися не зроблені, ми саме захворіли після цього, не встигли зробити.
Ремонтували понівечені оселі коштом обласного та міського бюджетів. Людям виплатили близько ста п'ятдесяти мільйонів гривень – це разом із відшкодуванням за зруйноване житло.
Ірина Максименко – начальниця управління соціального захисту департаменту соціальної політики Дніпровської міськради:
За зруйновані квартири місто заплатило 63 мільйони, бо це 63 квартири, і 63 мільйони заплатила ОВА.
Нове помешкання придбала й Анастасія з дітьми. Квартира у цьому самому районі. Щоправда, зізнається жінка, зруйнованого сімейного гніздечка - вона не замінить ніколи.
Анастасія Кореновська – удова Михайла Кореновського:
У нас дуже гарний був вид. 9 поверх, вид на набережну, ріка, все рядом. Ну, просто ми там зависали на нашому балкончику. Зараз вид зовсім інший, не той, я сумую за нашим видом.
І вже сьогодні Анастасія наближається до справдження своєї мрії: зробити так, щоби ім'я її чоловіка, заслуженого тренера з боксу Михайла Кореновського, було увічнено назавжди.
Анастасія Кореновська – удова Михайла Кореновського:
Зараз в мене ціль одна – щоб у місті Дніпро була або вулиця Михайла Кореновського, або сквер Михайла Кореновського, і він буде. Я дуже на це надіюсь.
