Дорога в один кінець: як гвардієць б'ється за Україну з 2014 [ Редагувати ]
Завтра в Україні відзначатимуть День Національної Гвардії. Бійці формування беруть участь у захисті нашої країни на рівні з іншими воїнами Збройних сил. Нацгвардієць за позивним "Рес" на фронті з 2014. Зі службою поєднує тренування з адаптивних видів спорту. Лейтенант - неодноразовий переможець змагань "Сильні України". Історія гвардійця - далі.
Дисципліна, відповідальність, мужність.
Так про Нацгвардію відгукується боєць рівненського підрозділу за позивним "Рес". Він служить у цьому військовому формуванні, відколи його заснували. Одним із перших у загоні спецпризначення вирушив на Схід, коли почалось АТО.
Євген, військовослужбовець Нацгвардії України:
База в нас була в Слов’янську, а виконували завдання на різних напрямках: там Первомайськ, потом Ясинувата, Горлівку їздили боронили. Потім виконували завдання на Бахмутському напрямку.
Кулеметник стояв на 32-му блокпості – останньому перед Луганськом. До міста було трохи більше як десять кілометрів. Там і потрапив в оточення.
Євген, військовослужбовець Нацгвардії України:
Вийшли на переговори й каже: дивіться, якщо ви типу зараз не хочете там здатися, то по вас буде працювати моя мінометка. А наш каже: то значить по вас буде працювати наша мінометка. Хоча по факту в нас нічого не було.
А далі були бої за Горлівку.
Євген, військовослужбовець Нацгвардії України:
Там було набагато жаркіше, але в нас там тоді й техніка була, і гаубиці Д-20 були, було чим там по них бити, і чотири "Гради" були, які виїжджали, по різних точках били, але й ответочка зразу прилітала.
Після ротації зі сходу Євген охороняв українські атомки. Так було до 24 лютого 2022 року. Після початку великої війни пішов добровольцем на фронт. З кінця 23-го і до квітня 24-го бився за Роботине.
Євген, військовослужбовець Нацгвардії України:
Зустрічали штурми, відбивали штурми. Там сіра зона була, то навіть не "нуль" був, бо "нуль" вже набагато далі назад був. До перших кацапів, ну, я не знаю, десь може там метрів шістсот-сімсот було.
Під час одного з боїв, розповідає "Рес", провели спецоперацію, щоби врятувати пораненого побратима. Але ворог виявив їхню позицію.
Євген, військовослужбовець Нацгвардії України:
Нас почали потім там крити, чим тільки можна було: і міномети, і все, що хочеш, і ствольна артилерія, і все. Потім надвечір почав працювати танчик. Танчика ти ж не чуєш. Там просто вихід і одразу прихід, і так гасить страшно, що просто к*пець. Чесно кажу, думав, що то буде наш крайній бойовий вихід.
Ось так виглядає сьогодні село Роботине Запорізької області. Точніше те, що від нього залишилося...
Кожен бойовий вихід – це ти знаєш, що дорога в один кінець.
Під Роботиним гвардієць зазнав кількох контузій, а торік наприкінці березня йому осколками перебило ногу.
У шпиталі зробили кілька операцій, а далі на лейтенанта чекала реабілітація. Стати на ноги допоміг спорт. Євген – неодноразовий переможець ігор "Сильні України". Усе життя займався паверліфтинг та армреслінгом.
Євген, військовослужбовець Нацгвардії України:
Для кожного військовослужбовця, який виконував бойові завдання, краща реабілітація і там трошки розвантажити свій мозок – це спорт. До речі, з яким я вже живу 20 років. У мене були перші місця в жимах, тому що це мій дуже сильний напрямок і сильна сторона. Другі місця займав у веслуванні та в гирях.
Євген - родом із півдня України. Нині живе і працює у Рівному. У сім'ї підростає донька. Дружина - теж гвардійка. Для родини 26 березня – подвійне професійне свято. Але поки війна, не відзначають жодного. Щодня 36-річний лейтенант чекає нового наказу на виконання бойового завдання. І понад усе прагне вигнати ворога з рідної землі.
