13 роковини смерті Тетчер: за що досі люблять і ненавидять "Залізну леді" [ Редагувати ]
За гострий розум однокласники називали її зубочисткою, а політичні опоненти - викрадачкою молока та "Залізною леді". 13 років тому пішла у засвіти Маргарет Тетчер - перша жінка у кріслі премʼєр-міністра Великої Британії. Через неї тисячі людей залишилися без роботи, а країна вступила у Фолклендську війну.
Завдяки її реформам у Королівстві сформувався дух сучасного бізнесу, а сама Британія відновила свою міжнародну репутацію. Маргарет Тетчер, що покинула велику політику понад 30 років тому, люблять і ненавидять понині. Чому й за що - спробувала розібратися Анна Басова.
Рівно 13 років тому прапори на Даунінг-стріт, 10, приспустили на знак жалоби. Від самого ранку біля резиденції британських премʼєрів зібралися десятки журналістів і відеокамер.
Перші шпальти британських і світових газет того дня рясніли схожими заголовками та світлинами. На всіх - обличчя Маргарет Тетчер.
Велелюдно й біля лондонського готелю "Ріц". Саме тут уві сні пішла у засвіти 87-річна "Залізна леді".
А до будинку, де Тетчер мешкала, відколи покинула велику політику, шанувальники несли оберемки квітів.
Я памʼятаю всі її промови наприкінці 70-х років - про те, що кожен може працювати на себе, мати власне житло… У ті часи дуже мало в кого був свій дім, а з Тетчер ці цифри зросли до 70%!
Жаль з приводу смерті "Залізної леді" висловлювали лідери з усього світу безвідносно політичних поглядів і смаків. Слова співчуття британцям лунали зі США, Гонконгу, Євросоюзу та навіть Південної Африки, від союзників і опонентів у битві за владу.
Лех Валенса, президент Польщі (1990-1995 рр.):
Вона була справжнім втіленням демократії. Часом кожному з нас спадали на думку прекрасні ідеї, та не було кому втілювати їх у життя. У Маргарет Тетчер усе було розплановано заздалегідь - від ухвалення законів до кожного пункту їх виконання.
Натомість у численних пабах графства Південний Йоркшир відвідувачі, почувши останні повідомлення, здіймають келихи. Звістку про її смерть називають хорошими новинами та не приховують радості.
Джордж Флетчер, колишній шахтар:
Мій батько був шахтарем, уся моя родина… Все наше село утворилося навколо шахти. Ми завжди знали, що живемо з вугілля. Життя вирувало навколо цього.
Джефф Сміт, голова чоловічого робітничого клубу Армторпа:
Вона зруйнувала це місце! Ця жінка винна в усіх бідах: наркотиках, постійних бійках, пияцтві…
Соціально-економічна політика - один із ключових чинників, за що Тетчер і люблять, і ненавидять понині. Хімік за освітою, вона стала першою жінкою на чолі британського уряду у 1979-му та одразу взялася реформувати вугільну промисловість, яку не вважала за потрібне субсидувати через її збитковість. І найперше перекрила кисень лідерам профспілок, які через постійні страйки нерідко залишали цілі міста без електропостачання й опалення, продовольства чи сповненими сміття.
Уряд Тетчер провів через парламент закон, який забороняв будь-які акції непокори, якщо рішення не ухвалене більшістю членів профспілки. А вже опісля почали закривати збиткові копальні та придушувати страйки, що попервах виникали. Вмить тисячі молодих гірників залишилися без роботи. Втім, у довгостроковій перспективі це дало результат, і тепер британська вугільна галузь - це низка приватизованих шахт зі стабільною діяльністю.
Майк Фрір, член британського парламенту (2010-2024 рр.):
Те, що вона зробила - це загальний дух підприємництва, завдяки якому зараз ми маємо дуже активний сектор малого бізнесу, і він сильніший, ніж у багатьох країн. Сучасний Лондон - один зі світових фінансових центрів. Саме Тетчер повернула бізнес до Великої Британії.
Справжнім випробуванням на міцність стала для лідера консерваторів Фолклендська війна. У квітні 82-го аргентинський десант висадився на острови на півдні Атлантики, які Аргентина називає Мальвінськими, та заявив про відновлення свого суверенітету. З економічної точки зору кілька віддалених клаптів суходолу не вартували збройного конфлікту, однак на кону була політична репутація обох країн. Очоливши воєнний кабінет, Тетчер наказала повернути Фолкленди під британський прапор - і зрештою у червні над островами знову замайорів Union Jack.
Грем Дід, житель Фолклендських островів:
Коли аргентинці тут висадились, то заявляли, буцімто звільняють остров'ян від британської тиранії. Та вже незабаром видали наказ, що змушував місцевих жителів їздити праворуч і розмовляти виключно іспанською. Однак реально тут не було і трьох осіб, які б знали цю мову.
Прізвисько "Залізна леді", з яким Маргарет Тетчер увійшла в історію, їй дали у радянській пресі, за критику тодішнього керівництва та непохитний стиль управління. Пізніше вона навіть подякувала за те, що евфемізм допоміг їй у подальшій політичній кар'єрі.
Саме Тетчер вважають одним із творців колапсу комуністичного режиму, адже політик активно товаришувала з тодішнім президентом США Рональдом Рейганом. Зокрема, підтримувала його ініціативи розгорнути у західній Європі ракети малої дальності та наземного базування. А ще дозволила розмістити понад півтори сотні американських ракет на військовій базі у Беркширі на півдні Англії. Та однією з перших із західних політиків почала комунікувати з тодішнім радянським лідером Михайлом Горбачовим.
Відійшовши від справ, Тетчер вела суспільну та викладацьку діяльність, а ще писала книжки та критикувала лейбористський уряд на чолі з Тоні Блером. На початку нульових здоровʼя експремʼєра похитнулося після низки мікроінсультів. Та все ж вона дочекалася повернення до влади однодумців-консерваторів у 2010-му. За 5 років до цього Тетчер сама склала сценарій власних похоронів, на яких бажала присутності королеви Єлизавети Другої та навіть першого й останнього президента СРСР Михайла Горбачова. В останню путь "Залізну леді" провели 17-го квітня з військовими почестями. А прах поховали поруч із її чоловіком у лондонському Челсі.
