Алея Слави на папері: чому її два роки не будують на Дніпропетровщині [ Редагувати ]
Алея Слави на папері. У Підгородному на Дніпропетровщині рідні загиблих військовослужбовців вже два роки чекають, аби місцева влада облаштувала місце почесних поховань. Людям обіцяли, що встановлять пам'ятники та впорядкують місце довкола. Перші 10 могил зробили й вже пів року не проводять жодних робіт. У чому справа? Розбиралася Олена Мендалюк.
Марія Войтюк – мати полеглого військовослужбовця:
Він одразу сказав: всі пішли, і я піду. Пішов він через місяць буквально. Рік і 2 місяці воював. 8 травня загинув в Бахмуті. Попали під мінометний обстріл.
Тричі на тиждень пані Марія навідується на могилу сина. Зізнається: так трохи заспокоюється.
Марія Войтюк – мати полеглого військовослужбовця:
Розповідаю, що дома робиться. Він дуже любив свою племінницю. Все робив їй сюрпризи. І мені часто сюрпризи робив, перед цим подарував мені троянди, місяць стояли.
Лише тут дати волю почуттям та розбитому материнському серцю може і пані Меланія. Сина вона втратила торік у вересні.
Меланія Потоцька – мати полеглого військовослужбовця:
Казав: мамочко, не хвилюйся, все буде добре. Він ніколи не казав, що в нього там робиться. Казав: там побратими, їм потрібна підтримка, нас дуже мало залишилося, з взводу – 4 чоловіки.
Меланія хотіла поховати сина біля його батька на загальному цвинтарі. Але тоді її вмовили зробити це на Алеї Слави.
Меланія Потоцька – мати полеглого військовослужбовця:
Так, як він герой, і за ним будуть віддані усі почесті, буде за ними догляд, і будуть пам'ятники їм ставити й все, але по сьогоднішній день ніхто нічого не робить. Гробничку ставила за свої кошти, лавочку - за свої. Все робимо за свої кошти.
Створення Алеї Слави було ініціативою місцевої влади. Два роки тому почали облаштовувати перші могили.
Оксана Кравченко – представниця ініціативної групи:
Перший пам'ятник був поставлений в кінці 23 року. За 24 рік вони поставили ці 10 пам'ятників. Вони почали їх ставити десь навесні, а тендер був проведений в серпні, тендер був проведений на 11 мільйонів на 54 пам'ятники.
Та вже понад пів року жодних робіт тут не проводять - скаржаться рідні загиблих воїнів.
Оксана Кравченко – представниця ініціативної групи:
Нашому герою вже 2 роки в травні, пам'ятника немає. Як думаєте, не болить кожній матері тут. Це просто обіцянки, вони переносять ці тендери за 2 неділі вже втретє.
У міськраді розповідають: роботи зупинили, бо підрядник, який облаштовував меморіал, розірвав договір наприкінці минулого року.
Ірина Бочарова – головний бухгалтер КП "Підгородне-сервіс":
Тому кошти, які були заплановані міською радою для реалізації та фінансування цього проєкту, були повернуті в грудні 24 в місцевий бюджет.
Відтоді тяганина з документами. Комунальне підприємство спершу оформлювало право авторства на проєкт, вносили корективи.
За новим проєктом тут у нас є перший ряд, другий, це перша черга, друга, третя і четверта черги. Сам проєкт розрахований аж на 8 рядів.
Документ уже в системі "Прозорро". Чекають на тендер і визначення підрядника.
Михайло Семчук – заступник директора КП "Підгородне-сервіс":
12 травня у нас запланований конкурс, потім всі ці процедури, визначення переможця, термін оскарження, і в першій декаді червня ми підпишемо договір і готові будемо приступати до реалізації проєкту.
Ірина Бочарова – головний бухгалтер КП "Підгородне-сервіс":
Нам потрібно розуміти, з якою ціною виграється конкурс. На зараз фінансування - 4 мільйони 950 тисяч гривень, тобто це нам якраз закінчити перший ряд.
За проєктом облаштування 89 пам’ятників на Алеї Слави оцінюють у майже 45 мільйонів гривень. Кошти на перший етап виділять з міського бюджету.
Михайло Старосельський – в. о. міського голови Підгородного:
Наш проєкт розбитий на 4 черги, на першу чергу кошти заплановані. Приступимо до виконання робіт і будемо розглядати з депутатами та шукати чи донорів, чи з місцевого бюджету на другу чергу.
Тим часом рідні полеглих героїв уже втрачають надію, що колись дочекаються на встановлення пам'ятників. Могила Руслана Огинського в першому ряду. Він загинув 2 роки тому під час оборони Бахмута.
Олександра Огинська – дружина полеглого військовослужбовця:
Весною, це ще той рік, це ці 10 пам'ятників поставили з горем пополам і далі так і залишилося, і ми чекаємо, чекаємо, вже обурені ми. Ми дійсно обурені, ми б вже і самі поставили, але ж ми поховали на Алеї Слави. Це не гоже, вони йшли Батьківщину захищати, вони - наші герої.
