Київ крізь об'єктив: як змінилась столиця за півстоліття [ Редагувати ]
1543 роки сьогодні виповнилось Києву. Це не просто мегаполіс на мапі, а серце країни, її душі та історії. Щоб розвідати історичні факти та порівняти деякі вулиці Києва - наша кореспондентка зустрілась із професором та фотохудожником Юрієм Пасічником. Тож усі деталі святкового сюжету далі.
Київ. Одне з найдавніших та беззаперечно найкрасивіших міст у світі. Колись історичне серце України нині є центром швидкого руху та великих можливостей. Київ можна обожнювати за неймовірні краєвиди, що відкриваються з пагорбів, і ненавидіти його шалений трафік та постійні затори на дорогах. Але тут точно не можливо лишитися байдужим. У Києві кожен неодмінно знайде щось близьке серцю. Щось своє.
Юрій Пасічник - людина, яка намагається знайти щось особливе в кожному куточку Києва. Доктор фізико-математичних наук і фотохудожник, він мало не все життя вивчає історію міста, де прожив мало не все життя. Любить фіксувати на камеру як з роками змінюється столиця України. Разом із ним ми прогулюємося центром Києва.
Юрій Пасічник, науковець, фотохудожник:
У 700-х роках це місце називалось Хрещатий яр, тому що цей яр перетинало багато інших ярів - перехресно.
У часи Другої світової Хрещатик перетворився на руїни. А тому багато будинків тут були зведені вже після війни й відтоді не змінили свого вигляду. Втім, зараз це зовсім інша вулиця, ніж та, що була за юних років Юрія - він тоді часто їздив Хрещатиком у басейн.
Юрій Пасічник, науковець, фотохудожник:
Машин тоді було набагато менше, можна було просто ходити Хрещатиком.
Зараз на Хрещатику занадто жвавий рух транспорту і в будні, і у вихідні. Втім, іноді вулицю навмисно перекривають - і тоді тут теж можна прогулюватися, навіть проїжджою частиною. Важко уявити, що колись на цьому місці були мисливські угіддя. І лише у 18-19-му століттях Хрещатик перетворився на головну вулицю Києва.
Юрій Пасічник, науковець, фотохудожник:
Почав будуватись на місці будівлі дуже багатої людини, десь у 1840-х роках. А закінчилось будівництво у 1940 роках. В основному історичні будівлі були пов'язані із багатими людьми того часу.
У колекції Юрія Пасічника є фотографії, зроблені майже з одного ракурсу, але з різницею в понад півстоліття. Одні й ті самі будівлі, але на фото можна знайти відмінності, відчути іншу атмосферу.
Це фото у 1950-х роках, тут ще видно на постаментах цікаві статуї. А це фото зроблено у 2016 році, коли у вході справа та зліва арки статуї вже зняли.
Фотоапарат взяв до рук іще в дитинстві - розповідає мій співрозмовник. У свої 88 він і досі не виходить на вулицю без камери.
Юрій Пасічник, науковець, фотохудожник:
Одного разу пішли на шкільний двір, я зробив вигляд, що ловлю м'яч, а другий хлопець робив вигляд, що б'є м'яч. І цим фотокором зняли фото. А потім з Олегом, як ми бігли, щоб проявити під червоним світлом ту плівку.
А це вже зовсім інший район міста. Дарницька площа. Більшу частину життя Юрій Пасічник живе в цьому будинку. Коли в 70-ті роки заселився у квартиру, площа навпроти вікна була просторою і здавалася навіть порожньою. Зараз тут виріс сквер - це улюблене місце Юрія, де завжди можна зробити вдалий кадр.
З Юрієм Пасічником ми гуляли Києвом кілька годин. Особисто в мене склалося враження, що мало не з кожною вулицею, будівлею, кожним сквером у нього пов'язана якась особиста історія. А, напевно, такі є в кожного киянина. Чи навіть жителя іншого міста, який хоча б раз приїжджав до столиці України.
Валерія Глущенко, кореспондентка:
Майдан Незалежності. Серце великої та єдиної держави. Тут неодноразово вирішувалася доля всього українського народу. Саме сюди у найбуремніші періоди нашої історії виходили люди, щоби відстояти свободу та гідність. Символ боротьби, простір сили, де українці піднімалися проти несправедливості, водночас є місцем великої жертви та глибокого болю. За кожним із цих маленьких прапорців - ім'я героя, який за Незалежність та свободу країни віддав життя.
