Життя в борг. Чи врятують Україну кредити? [ Редагувати ]

Повернення українських моряків додому стало, на жаль, єдиною приємною новиною цього тижня. У п'ятницю міжнародне рейтингове агентство Fitch знизило довгостроковий рейтинг України через загрозу поглиблення валютної та банківської кризи в країні.

А впливове американське видання The Wall Street Journal повідомило, що Міжнародний валютний фонд може припинити кредитування України через зростаючий дефіцит бюджету.

"Державам із такими проблемами дефіциту бюджету і обсягом позик грошей не позичають", - це цитата понад двотижневої давнини з доповідної записки міністра фінансів Віктора Пинзеника до прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Міністр тоді попереджав: "З прийнятим законом про держбюджет на 2009-й рік Україна не виживе".

Цього тижня Віктор Пинзеник подав у відставку через незгоду з політикою уряду.

Місія МВФ поїхала з України. Поїхала з наполегливою рекомендацією виправити бюджет, адже інфляція буде майже вдвічі більшою, а замість прогнозованого зростання ВВП буде падіння. Цікаво, що лише три держави у світі вірять у зростання вітчизняних економік: Індія, Китай та Україна. Але Україні не вірить МВФ.

Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко не дослухається до порад зробити бюджет реальним, а намагається залучити нові позики, аби компенсувати дефіцит.

Реальні переговори про 5 мільярдів доларів ведуть із Росією. Такий кредит уже охрестили "політичним", адже економічного сенсу в тому, що Російська Федерація, у якої з грошима не все гаразд, буде кредитувати когось, - ніякого.

У кого можна і у кого не можна позичати, коли вже живеш у борг - матеріал Геннадія Вівденка:

Чи є життя після дефолту? На це питання відповідає тепер ціла європейська країна.

Рейк'явік, столиця Ісландії - найпівнічніша у світі. Цю країну ще 2007-го Організація Об'єднаних Націй називала найкращою для життя. Кінець північної казки наступив торік у жовтні. Ісландія набрала стільки зовнішніх кредитів, що не змогла з ними розплатитися й оголосила дефолт.

Ресторан "Вікінг" у центрі Рейк'явіка був найпопулярніший у місті. Тепер увечері у п'ятницю він напівпорожній. Все тому, кажуть працівники, що одного ранку ісландці прокинулися у збанкрутілій державі.

Волдімар Хіулмарссон, власник ресторану "Вікінг":

- У жовтні, коли все, власне, і сталося, наш бізнес майже зупинився, я втратив п'яту частину прибутку. Був у відчаї. Звісно, повністю відновитися нам одразу не вдасться.

Клієнти тепер замовляють лише пиво або каву. Хоча півроку тому жили на широку ногу і вважали себе чи не найзаможнішими на світі. Держава та ісландські банки брали величезні кредити за кордоном. Уся країна жила в кредит. Тепер всі три банки націоналізовано, депозити громадянам не повертають. Місцева валюта крона девальвувала вдвічі. Економічні прогнози невтішні: інфляція цього року складе 20%, з роботи мають звільнити кожного десятого ісландця.

Біргір Тйорві Петурссон, експерт центру економічних та соціальних досліджень:

- У ситуації, коли гроші потрапляли в Ісландію фактично безперешкодно, створювалася ілюзія добробуту. Нація видавалася багатшою, ніж насправді. Нестримність фінансового сектора призвела до того, що наші банки мали занадто багато джерел для інвестицій, сектор роздувся до таких розмірів, що в 9 разів перевищував ВВП країни. Це було вкрай нераціонально і стало ключовим фактором для подальшого колапсу.

Геннадій Вівденко, кореспондент:

- Ця симпатична дрібниця називається "томбстоун". Її дарують тим, хто організовує зовнішній кредит. Цей, наприклад, присвячений зовнішній позиці України 1999 року. Такий собі пам'ятний знак. Але є й інший переклад з англійської слова "томбстоун" - це надгробний пам'ятник.

Зовнішні кредити, які Україна взяла у 90-ті, ледь не стали надгробком економіки молодої держави наприкінці 20-го століття. Ця колекція належить Максимові Бланку. У той час він очолював управління боргової політики Мінфіну.

Його улюблений "томбстоун" датовано 2000 роком. Він нагадує про реструктуризацію тодішніх українських боргів. Простіше кажучи, українці заявили кредиторам: платити будемо довше і менше, ніж ви сподіваєтесь. Але всім, на однакових умовах і до останньої копійки. І показали чіткий фінансовий план, як зароблятимуть для цього гроші.

Бланк каже, той випадок навіть увійшов у підручники з економіки як вдалий приклад роботи з кредиторами. Про це мало хто знав тоді, ще менше зараз. Але скинувши старі борги, 2001 року на вимогу МВФ Україна виконала бездефіцитний держбюджет і заклала підвалини для економічного зростання, яке тривало 8 років.

Таке зростання для окремих українських корпорацій закінчиться дефолтом. Адже саме вони взяли за кордоном найбільше кредитів. Тепер загальний зовнішній борг України становить 105 мільярдів доларів, з яких третину живими грошима доведеться віддавати, можливо, вже цього року. Бланк радить бізнесменам, що займали за кордоном, вивчати досвід роботи Мінфіну зразка 1999-2000-го років.

Максим Бланк, начальник управління аналізу та боргової політики Міністерства фінансів (1996-2001):

- То же самое мы бы посоветовали делать и другим корпораціям: разрабатывать финансвоый план, честный бюджет самой фирмы и предлагать инвесторам получать деньги в соотвествии с тем, как фирма может их платить.

На робочому столі Петра Барона теж стоїть "томбстоун". Банк, яким він керує, два роки тому позичив 125 мільйонів доларів. Проте фінансист стверджує, що почувається упевнено. Адже він вдало прописав усі умови договору.

Петро Барон, голова правління комерційного банку:

- Как всегда, ну, знаем, - дьявол в деталях. Во-первых, не надо быть очень жадным и занимать очень много - раз. Два - надо правильно прописывать договора. И в третьих, надо следовать принципу, что деньги, которые ты занимаешь, их надо возвращать. И это приводит к правильному планированию.

Брати чи не брати кредит офіційному Києву зараз? Ситуація для України поки що не є такою критичною, і кредит державі зараз украй потрібен, каже Ігор Мітюков, один із найвідоміших керівників Мінфіну в українській історії.

Він вів переговори із зовнішніми кредиторами тоді, коли держборг був у десять разів більший, ніж резерви Нацбанку. Зараз Мітюкову загальний державний дефолт здається малоймовірним.

Проте затримка другого траншу МВФ вже непокоїть екс-міністра.

Ігор Мітюков, міністр фінансів України (1997-2001):

- Ми будемо відчувати тиск на гривню, тому для нас є, на мою думку, дуже важливим відновити співпрацю із Міжнародним валютним фондом і отримати все, що ми планували цього року від Міжнародного валютного фонду. Від цього залежить передбачуваність і стабільність курсу української валюти.

Поки що співпраця з МВФ не вдається. Головна претензія фонду - уряд не бажає скорочувати дефіцит бюджету. А міжнародні фінансисти не хочуть витрачати кошти на українські соціальні потреби. Вони воліють бачити реальний держбюджет, який дасть змогу їм повернути свій кредит. Так пише про це західна преса.

"Україна не виконує умов угоди із МВФ про надання кредитів і, найімовірніше, не отримає наступний транш цього місяця. Стикнувшись із проблемою нестачі готівки в країні, Київ став ходити із простягнутою рукою по світових державах", відзначила Wall Street Journal 9 лютого 2009 року.

У Міністерстві зовнішніх справ повідомили, що ведуться перемовини із двома десятками країн про надання кредиту. Серед них є навіть екзотичний Таїланд. Проте всі вони кредитують лише після узгодження з МВФ. Український уряд попросив 5 мільярдів доларів і в Москви. Ця сума приблизно така, яку мав перерахувати минулого тижня МВФ. Фонд пропонував гроші на підтримання курсу гривні і збереження банківської системи. У Росії уряд просить на покриття дефіциту.

Ігор Мітюков, міністр фінансів України (1997-2001):

- Кредити, які ми отримували для фінансування дефіциту бюджету, уряди відповідних країн виділяли тільки за погодженням з МВФ. Ми можемо передбачати, що Росія може зайняти особливу позицію у цьому випадку, але це вже є більш політичне питання, ніж економічне.

Ключове питання: які умови виставить Росія за цим кредитом? Приміром, Білорусі умови двомільярдної допомоги сусідів не сподобались.

Олександр Лукашенко, президент Білорусі:

- Что за подарок нам Российская Федерация преподнесла? Либор плюс 3%, от МВФ, "чужих" нам людей, либо плюс 0,75%. Ну так у кого выгоднее? Нам Запад в три раза дает выгоднее кредит, чем Российская Федерация.

До речі, Ісландія попросила у Росії кредит ще торік у жовтні - на суму у чотири мільярди євро. Потім зменшила свої апетити до півмільярда. Росія ще роздумує. Можливо, тому, що основна промисловість Ісландії - рибна, не надто цікавий актив. Інші світові держави із допомогою не квапляться. Важко наважитися давати гроші країні, яка оголосила дефолт. Тобто показала, що неадекватно провадить зовнішню кредитну політику.

Геннадій Вівденко, Ірина Тимчишин, Михайло Федоренко, Володимир Самченко, "Подробиці тижня", телеканал "Інтер"