Санкт-Петербург отмечает 70-ю годовщину снятия блокады [ Редагувати ]

Санкт-Петербург сьогодні відзначає одну з найважливіших дат своєї історії. Рівно сімдесят років тому місто нарешті - звільнили від блокади. Ленінград був у оточенні майже дев'ятсот днів. Два з половиною роки - голоду, відчаю та бомбувань. Наші кореспонденти зустрілися з тими, хто пережив ці страшні часи.

Спочатку люди вірили, що блокада довго не триватиме. Але минув тиждень, місяць, рік, почався голод. Коли німці взяли Ленінград у кільце, Віктору Вільнеру було 16-ть. Першим помер дідусь, його тіло довелося шукати в лікарні.

Віктор Вільнер, блокадник, художник:

- Вы представляет, сотни, а может быть тысячи раздетых трупов лежат замерших, крысы выскакивают и разных мест, нам нужно ворошить, искать деда. Мы нашли его. Но после этого я думал, что я нормальным человеком в жизни не буду.

Блокада Ленінграда тривала вісімсот сімдесят два дні. Весь цей час німці обстрілювали місто з усіх боків. У будинках не залишилося жодного цілого вікна, не було опалення, не працювали каналізація та водогін.

З Ленінграда був тільки один шлях до порятунку - виїхати з оточення можна було по замерзлому Ладозькому озеру. Шанси вижити - 50 на 50. Німці бомбили і вдень, і вночі. Тому дорога життя часто ставала дорогою смерті.

На дні Ладоги досі останки загиблих, їхні особисті речі, машини. Пошуковці продовжують роботу. Підняли кілька ящиків з конвертами, газетами та кулями. Все це передають у музей. Звідси сумну і важливу історію міста дізнаються діти. Кожна екскурсія починається з розповіді, як виживали мешканці блокадного Ленінграда.

- Встретить бродячую кошку или собаку уже было почти невозможно. Ребята, голуби были съедены.

А ще видавали всього 125 грамів хліба на день, робили холодець із клею, а шкіряні ремені нарізали і жували. Після таких розповідей зазвичай галаслива дітвора довго стоїть мовчки. Віктор - не мовчить, пригадує. Під час блокади з усієї рідні вижила тільки мати. Її портрет - найцінніша картина у величезній колекції.

Віктор Вільнер, блокадник, художник:

- Вот это конкретный человек, вот это моя мать, я ее написал в самом конце войны, когда мы приехали в Ленинград.

Одразу після війни - була ненависть до німців. З часом біль пішов. Віктор Вільнер кілька разів побував у Німеччині, і на знак примирення навіть дозволив виставити свої картини в музеях Берліна.

Веніамін Трубачов, Віталій Коваленко, Новини, телеканал "Інтер"