Олександр Моцик: Чому Україна переглядає відносини з НАТО [ Редагувати ]

Агресія Кремля в Україні показала, що дипломатичні домовленості не дають гарантії безпеки.

Про це заявив посол України в США Олександр Моцик в статті CNN.

Цього ж місяця, але двадцять років тому Україна, Росія, Велика Британія та Сполучені Штати підписали угоду, що стала визначним кроком у справі глобального нерозповсюдження. В рамках угоди, відомої як "Будапештський меморандум", Україна добровільно відмовилася від третього за розміром у світі ядерного арсеналу, який дістався їй у спадок після розпаду Радянського Союзу.

Але пройшло два десятиліття і угода, що колись вважалася передвісником "прориву", поступово, крок за кроком, нівелюється однією з країн-підписантів.

Угода, зокрема, передбачала добровільну відмову Україною від понад 1000 одиниць стратегічної та 2500 одиниць тактичної ядерної зброї, а також згоду на деконструкцію 176 шахтно-пускових установок, що використовувалися для запуску міжконтинентальних балістичних ракет.

Зі свого боку, Росія, Велика Британія та США запропонували Україні гарантії безпеки, що підкреслювали непорушність існуючих кордонів України та її суверенітет, містили заклик утримуватися від силових дій, що могли б загрожувати територіальній цілісності країни, та заборону чинити на нашу державу економічний тиск.

На жаль, Росія проігнорувала усі ці положення.

Російська агресія проти України, спочатку в Криму, а згодом і у східних областях України, стала безпрецедентним викликом міжнародному миру.

І дійсно, події, що розгортаються протягом цього року, не є звичайною внутрішньою або навіть регіональною кризою, будучи натомість порушенням міжнародного права та зводячи нанівець існуючу міжнародну систему стримувань і противаг.

Протягом багатьох років Будапештський меморандум був прикладом практичної імплементації міжнародного режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

Однак, через нещодавні порушення цієї угоди з’явився ризик зведення нанівець системи, яка захищає держави від загроз їхній національній безпеці за допомогою дипломатичних засобів.

В результаті, велика кількість держав, ймовірно, почне вважати наявність зброї масового знищення єдиним ефективним засобом забезпечення власної безпеки проти зовнішніх викликів, провокуючи, відповідно, нову гонку озброєнь та суттєво підвищуючи, у кінцевому рахунку, ризик ядерної катастрофи.

Однак, все це не означає, що Україна не цінує зусилля в рамках Меморандуму; інші держави запропонували рішучу підтримку незалежності нашої країни. Останнім часом є безперечно багато практичної допомоги нашим зусиллям у протистоянні російській агресії, а Сполучені Штати та Велика Британія залишилися надійними та ефективними партнерами на міжнародній арені.

Водночас, попри цю допомогу, стає дедалі більш зрозумілим, що ефективність Будапештського меморандуму у забезпеченні нашої безпеки зазнала втрат. Саме усвідомлення цього останнім часом спонукає Україну до зусиль з просування тіснішої інтеграції з НАТО, що підтримується як народом України, так і набирає політичної підтримки.

Як минулого місяця зазначив Президент України Петро Порошенко, "…незаперечним є той факт, що проголошена в 2010 році позаблоковість України не змогла і не могла гарантувати безпеку і територіальну цілісність нашої країни… Така позиція призвела до великих втрат, тому ми й вирішили повернутися до курсу на інтеграцію до євроатлантичного безпекового простору…".

Звичайно, залишається ще багато роботи, якщо ми прагнемо досягти відповідності стандартам Альянсу, тому Урядом України підготовлено шестирічний план з метою виконання умов набуття членства.

Але, в кінці-кінців, видається логічним, що визначення статусу відносин України з НАТО належить українському народові і будь-яке рішення з цього приводу буде прийнято лише після консультування з ним у формі референдуму.

Загалом, нещодавні події в Україні підкреслили необхідність переосмислення існуючої архітектури глобальної безпеки. І, тоді як російська агресія, без сумніву, є каталізатором, будь-які зміни не мають розглядатися як такі, що просто спрямовані проти лише однієї країни, але як такі, що є частиною дуже необхідних змін в цілому.

У нашому світі, що швидко змінюється, нагальною потребою є надання державам нових засобів для захисту своєї території і наявність найефективніших механізмів для збереження міжнародного миру. Це – розмова, в якій Україна, тепер більше, ніж будь-коли раніше, бажає взяти участь.