Захисники Дебальцевого розповіли киянам про жахи війни [ Редагувати ]

Наших воїнів, які тримали оборону в Дебальцевому, напередодні ввечері  зустрічали на залізничному вокзалі Києва. Щоб привітати героїв - з усього міста з'їхалися сотні людей - близькі зі сльозами радості, дівчата з квітами та солодощами і нескінченні оплески. Наші кореспонденти спробували передати цю атмосферу.

Після оголошення про потяг із Дебальцевого, на платформі за лічені хвилини збираються сотні людей - з прапорами та плакатами. Майже в кожної дівчини - букет квітів у руках.

"З почуттям гордості, напевно, тому що ми хвилюємося за наших бійців. І дуже хочеться зустрітися, велика честь побачити їх вживу", - говорить Ліза, киянка.

Потяг до платформи підходить під шквал оплесків. Жінки обнімають бійців, чоловіки - міцно тиснуть їм руки. Хлопцям дарують солодощі і розпитують про ситуацію на фронті. Бійці розказують, що пережили і бачили на власні очі.

"Ми почули, що сзаду гуде техніка. Ми пригнули в овраг, а один хлопчина спригнув в овраг за кущ. І побачили, йшла колона - два Камази і пару БМП з російськими номерами. Росіяни там є, що там скривати", - говорить "Висота", боєць ЗСУ.

"Вони б'ють по нас "Градами", "Ураганами", є фотографії, мої фотографії в Інтернеті, де є ракета така неопознана", - говорить Каспер", боєць ЗСУ.

Бійця збройних сил Володимира Назаренка зустрічали його і рідні - батько та мати.

"Це саме таке велике свято в моєму житті. Моя дитина вернулася, повернулася, ми знали, що там дуже тяжко. І він дзвонив, і ми дзвонили", - говорить Едуард Назаренко, батько бійця.

"По-перше, я настільки переповнена емоціями, і тим, що стільки людей прийшло зустрічати наших героїв. Так, це наші герої. Це ж не тільки наш син приїхав", - говорить Ірина Назаренко, мати бійця.

Люди ще довго не розходилися по домівках. Кожен намагався висловити воїнам свою подяку за мужність, витримку та незламність духу. Хлопці, своєю чергою, пообіцяли - відпочинуть, підлікуються і знову на фронт - захищати Батьківщину.