Крим покинуло 20 тисяч кримських татар за час анексії [ Редагувати ]

За час анексії Криму близько 35 тисяч жителів змушені були залишити півострів, з них більше 20 тисяч - кримські татари. Про це напередодні повідомив лідер кримсько-татарського народу, народний депутат України Мустафа Джемілєв.

За його словами, втікачі розселилися в основному в західних областях України. Зокрема, Львівській і Вінницькій. Бо там "тепліше приймають".

Джемілєв додав, що Меджліс кримськотатарського народу закликає співвітчизників не залишати Крим, адже саме цього прагне російська влада на півострові. Далі в репортажі дивіться про історію однієї кримчанки.

Евеліна не пропускає жодної зустрічі з земляками. Ось і зараз прийшла, щоб почути рідну музику та побачити знайомі обличчя...

З окупованого півострова на материк кримсько-татарська активістка перебралася не з власної волі. Вона вважала і продовжує вважати, що Крим - це Україна.

Удома залишилися батьки і двоє маленьких синів. У Києві Евеліна вже півроку. Але в столиці їй місця поки що немає.

"Шість місяців скитаюсь. То в одних знайомих, то в інших знайомих, спасибі є хороші люди, які приймають ", - розповідає переселенка із Криму Евеліна.

Пошуки житла забирають весь вільний час. Іноді доводиться ночувати прямо на робочому місці...

- Ось це конгрес українських націоналістів. Мені тут виділили куточок.

Її робота - це громадська діяльність. Турбот багато грошей немає. Окрім невеличкої суми на майбутнє житло.

"Я вже стільки оголошень переглянула. Я вже напевно місяць дивлюся. Кожен день до другої ночі сиджу і дивлюся оголошення, щоб знайти доступну", - розповідає Евеліна.

- Кухня прямо. Духовка. Піч. Я чесно не знаю, духовка робоча чи. можна перевірити

- Що ви будете готувати?

- Пироги. Ціна, звичайно, приваблива, але вона не відповідає тим стандартам, які мені потрібні. Будемо шукати далі.

Вона змушена економити на всьому. Тому і їздить у столиці на метро або ж ходить пішки. І ось наступний тимчасовий прихисток.

"Ось виділили мені куточок. Не знаю, правда, на який час, але, слава Богу, хоч так, не на вулиці", - розповідає Евеліна.

Евеліна одразу береться до справи. З перших днів свого нового життя у вимушеній депортації, готує гостинці для поранених бійців і передає у шпиталь.

"Коли я приїхала, в мене були гроші - нещасних 300 гривень. На усі ці гроші я купила борошно, фарш, зробила потім кубете татарське із тризубом, зробила пиріжки, булочки на осіб 70 напевно. Днем працювала, а ввечері пекла.

Коли створила кулінарну сотню, ми збиралися з дівчатками, з хлопчиками, причому з різних регіонів. Це були люди і з Горлівки, це були люди з Донецька, Луганська, зі Львова, Чернігова, з Криму. Я хотіла, щоб за одним столом готували люди з різних регіонів і готували для наших захисників.

Ось зараз я трошки зупинилася, тому, що у мене в кишені лежить 10 гривень. Все. Громадська діяльність, вона займає весь твій час і фінанси ", - розповідає Евеліна.

Евеліна дуже сумує за синами і рідними стінами.

"Така ностальгія. Я щовечора переглядаю відео з Криму і плачу. У нас є пісня про Крим. Чогось захотілося, згадалося", - із сумом розповідає Евеліна.