Під Горлівкою військові відганяють диверсантів кулеметом [ Редагувати ]

На лінії зіткнення українські військові фіксують дедалі більше диверсійних груп. Бойовики часто ведуть неприцільний вогонь - аби прикрити проникнення ворожих розвід-груп на підконтрольні армії території. Репортаж із околиць окупованої Горлівки.

Цією дорогою вже давно не їздять машини, далі сіра зона, а за нею окупована Горлівка.

Будинок пана Миколи стоїть фактично на лінії зіткнення. Він з розпачем показує на потрощений снарядами дах.

"Мені 76 років, що я, я нічого вже там не можу, лазить там робить і сам, що я там зроблю", - говорить Микола, місцевий мешканець.

Чоловік запрошує до хати, а в ній у кожній кімнаті по тазику.

У напівзруйнованому будинку Микола живе разом з дружиною, і щодоби старенькі чують постріли.

Айдарівець з позивним "Кот" показує на позицію бойовиків, звідки частенько "прилітає".

"Стрілецьке, снайпера працюють з глушитєлями, бо то пострілу не чути, а чути як куля пролітає біля вуха", - говорить "Фокс", військовослужбовець батальйону "Айдар" ЗСУ.

А коли противник б'є з гранатометів, українським військовим не залишається вибору - в хід іде "борька" - так назвали кулемет.

"Маленький виручатєль. Після одного обстрілу було видно як бліндажі горіли, тросєрами стріляли, хлопці в темноті не бачили чим заряджали. Більше на нас з тої сторони вогонь не вівся".

Масований вогонь противника, кажуть військові, часто відволікаючий маневр для прориву диверсійної групи.

"Як правило малими групами від трьох до п'яти чоловік здійснюють вихід. Вони намагаються між опорними пунктами зайти в тил", - говорить Володимир, військовослужбовець батальйону "Айдар" ЗСУ.

Один із проривів тут відбили позавчора. Але й у години затишшя військові не сидять без діла. Ось такі коптери для повітряної розвідки вивчають і ремонтують з допомогою волонтерів.

"Налаштувати, зібрати, підготувати до польотів, правильно скласти маршрути польотні", - говорить волонтер Олександр.

А от у пана Миколи з дружиною інші турботи - зиму пережити. Військові віддали родині свою пічку-буржуйку, харчів поки що вистачає - головне, щоб не стріляли. А навесні, сподіваються, і дах допоможуть відремонтувати.