Донбас занурився в темряву: війна закінчилася, війна більше не цікава [ Редагувати ]

Останні півтора місяця 2008 року я проспав. Ми проспали. З дружиною. Лягали о десятій вечора, прокидалися ближче до обіду. У розпалі була та сама криза, гроші закінчувалися, працювати не хотілося. Летаргія засмоктувала, бажання жити було на нулі.

Пам'ятаю, що однієї ночі ми вирішили спробувати щось нове. Врешті, програли в казино 40 баксів. Довелося повністю змінити не лише спосіб життя, але й оточення і декорації. Тоді ж було вирішено переїхати жити до села.

Зараз відчуваю щось подібне. Повна відсутність бажання діяти, хотіти, мріяти. Вчора вранці прокинулися з пацанами і якось разом дійшли до думки, що найбільше гнітить відсутність вікон. Щоб побачити день, треба вдягатися і виповзати на вулицю. А там мороз, вітер і туман. 

У бліндажі - світло і тепло. Щоправда, допікають мухи та миші. Миші знахабніли настільки, що сплять у кишенях наших курток. У них тут своє життя. Їжа, розваги, мишачий секс, смерть. Кілька днів тому під своєю подушкою знайшов три дохляка.

Я думаю, що 19 грудня Миколай нам принесе щось інше. Можна взагалі нічого не приносити. Я нічого не хочу. Хіба нові гантелі. Залізні, хромовані, кіло по 35.

Ввечері (темніє тут о четвертій дня) не видно взагалі нічого. Навіть в селах я не стикався з подібним. Темрява взагалі не страшна. Навіть коли ідеш вночі зі спостережного пункту, здається, що пливеш. Така вона густа, ця темрява.

А взагалі, війна вже давно закінчилася. Для більшості. Війна це нецікаво... Я хотів би спати до січня. Або не спати, але не тут. 75-ий день на передовій. 203-ій день армії. 11120-ий день життя.