В зоні АТО місцеві жителі виживають за рахунок волонтерів [ Редагувати ]

"Наш сусід - війна". Так говорять про себе мешканці прифронтової зони на Донбасі. Щодня вони ризикують залишитися без найнеобхіднішого: їжі, води, електрики. Та все ж не здаються. Яке воно життя під гул ворожих обстрілів, розкажуть наші кореспонденти.

До передової звідси рукою подати. Віктор з притаманною українцям дбайливістю господарює. Стрілянина ж не вщухає ані на мить.

А це селище Золоте на Луганщині. До лінії фронту звідси 2-3 кілометри. Військові дії відновилися. Місцеві живуть у постійному страху.

"Як гакнули з гармат. Вирвало стіну. А я у хаті Колупаєв и летить у мене багет з тюлю з шторами не зрозуміла нічого. І переді мною страх вікон, немає вікон. Всі повилітали", - сказала Софія, жителька селища Золоте.

Два бійці з передової щойно отримали передачу з дому. Утеплювач для бліндажа, готуються зимувати.

"Ми сподіваємося, що завершиться все і все буде нормально. Якось відновимо дитячі сади, школи", - сказав позивний "Чіп", військовослужбовець Збройних сил України.

"Я думаю, що це все скінчіться, коли все вірніше політика наша, а не ми", - сказав позивний "Цвях", військовослужбовець Збройних сил України.

Її називають Фея. Підписала контракт до кінця війни. У минулому скрипалька зі Львова. Тепер на передовій під окупованим Первомайськом готує суп для українських бійців.

"На початках як я приїхала Було страшно аж бліндажі трусило. Але час з часом починається затишшя", - сказала позивний "Фея", військовослужбовець Збройних сил України.

Днями внаслідок обстрілу бойовиків чи не пів-Донеччини залишилися без води. Ударили вкотре по одній з основних енерголіній.

"В потрібний час в потрібний момент вони б'ють і в потрібній точці перебивається лінія. І відключається вода. Це метод тиску розумієте", - сказав Фрідон Векуа, перший заступник голови військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка.

Цю місцевість військові називають "Світлодарською дугою". Селище Троїцьке. Далі окуповане Дебальцеве. На майданчику перед магазином черкаські волонтери роздають гуманітарку. З місяця в місяць це головна подія в селищі. За своєю упаковкою прального порошку прийшла і Валентина.

"У двір залетить міна. Відірвала ногу. Мені написали загальне захворювання опорно-рухового апарата і дали третю групу. І на тисячу рублів, що мені дали я прожити не можу", - сказала Валентина, жителька селища Троїцьке.

Тут будь-якої миті може не стати найнеобхіднішого: їжі та води. І розраховувати жителям прифронтових селищ доводиться лише на власні сили. Допомагають тільки волонтери. Після нічного обстрілу з артилерії великого калібру самі бійці розносять цю допомогу по сусідніх будинках.

Поліна Спасенко, Геннадій Вівденко, Вадим Ревун, Анатолій Воробій, Новини ТК "Інтер"