Волонтери допомагають дітям з дитячих будинків обрати професію [ Редагувати ]

Допомагати легко. У цьому переконана героїня нашого наступного сюжету. Марія Артеменко - волонтер, яка опікується низкою дитячих будинків на Київщині. Вихідними в перервах між роботою дівчина разом із друзями втілює дитячі мрії та допомагає їм визначитися із майбутньою професією

Вони повбиралися в яскраві дощовики, щоб захиститися від фарби, яка летить звідусюди. Сьогодні ці діти - художники-абстракціоністи - намагаються зобразити картини американця Джексона Поллока.

"Був художник, він намалював таку картину і заробив 140 мільйонів. Оце стараємося малювати такі картини", - каже вихованець дитячого будинку сімейного типу Назар Кравченко.

Це дитячий будинок сімейного типу родини Міщенків. Ще десять років тому подружжя почало втілювати в реальність свою мрію про велику сім’ю. І з кожним усиновленням вони буквально рятували цих діток від злиденного життя та навіть смерті. Так дев’ять років тому від загибелі врятували маленького Сашка.

"Це Саша, якого знайшли в каналізації. Він був маленький. До нас він потрапив, йому було 4 місяці. А до цього він 2 місяці був в лікарні. Його знайшли люди. Ну нічого, слава Богу, такий мужик вже", - каже мати прийомних дітей Олена Міщенко.

У цій родині тринадцятеро дітей і вже двоє онуків. Вони ростуть на очах не лише батьків, але й волонтерів, які за роки стали майже членами сім’ї.

"Цим дітям не потрібна жалість. А потрібні навички, знання, досвід", - каже волонтер Марія Артеменко.

Марічка - головний натхненник доброчинців. До діток щомісяця возить друзів та знайомих, які навчають малечу нового. Брати до рук пензля, грати на барабанах - не лише розвага для діток, але й пошук себе - кажуть волонтери.

"В мене є можливість поділитися тим, що я знаю. Я від цього кайфую. Це ж діти і прививаючи їм музичну культуру, виходить, що ми взрощуємо саме музичну культуру у нас", - впевнений перкусіоніст Євген Амадор .

Під їхньою опікою - сотня дітей із шести дитячих будинків. І часто навчати малечу доводиться елементарних речей.

"В дитбудинках дуже часто діти не мають доступу до харчового блоку. Тобто їм до 18 років видають їжу через віконечко, як в школі. І відповідно, коли дитина в 18 років бачить, як розбивають яйце, воно падає на сковорідку і починає шкварчати, для них це шок, непорозуміння і тому дуже часто навіть волонтерам, які мені пишуть, що я хочу долучитися.

Але я не знаю, в мене нічого немає, ні грошей, ні знань особливих. Я кажу про те, що, якщо ви навчите дітей робити бутерброд, або готувати якусь їжу, або зашивати речі, це буде великою перемогою", - пояснює Марія Артеменко.

Марічка мріє зробити добрі справи модними. І впевнена: допомагати може кожен. Адже для цього не потрібні ані особливі навички, ані спеціальна освіта.