Історія війни: як живе і про що згадує ветеран-доброволець [ Редагувати ]

Андрій Коротунов, герой нашого наступного сюжету, побував у "найгарячіших" точках Донбасу і обороняв Донецький аеропорт. Він один із перших добровольців, які подалися на фронт у 2014. Як сьогодні живе ветеран АТО і про що згадує, знає Гліб Гаврилов.

Саме з таким настроєм Андрій вступав до лав добровольців. У 2014, коли почались воєнні дії, чоловік не раз ходив до військкомату, і лише з третьої спроби його мобілізували. Адже тоді за фахом Андрія, кулеметник-навідник, вже набрали військових.

"Меня взяли в третью волну, мы пришли на базу новой бригады, создали новый 90 батальон", -  говорить Андрій Коротунов, учасник бойових дій, доброволець.

До того, як потрапити на фронт, Андрій був цивільним, працював будівельником. Його рішення сім'я сприйняла не одразу.

"Тому я його підтримала, мені, звичайно страшно було, я трішки з ним спорила на цю тему, але він пояснив, що якщо він не піде, то не буде кому захищати державу", - розповідає Олена, дружина Андрія.

Чоловік побував у найгарячіших точках на сході, обороняв Донецький аеропорт. Розповідає, що морально був готовий до можливих випробувань долі. Значно складнішим стало пропустити війну крізь себе. А особливо болісно, каже, втрачати тих, з ким воював пліч-о-пліч.

"Все думали, что они знают, как это, терять друга, но оказалось, когда произошли первые перестрелки, первые падения мин и перед тобой убивают твоего товарища, никто к этомк не был готов", - розповідає Андрій Коротунов, учасник бойових дій, доброволець.

"Страшнее, как смерть - ничего нет. Я считаю, что войну нужно останавливать любым способом".

Утім, на фронті Андрій знайшов справжніх товаришів, і досі підтримує з ними теплі стосунки. Повернувшись зі сходу три роки тому, відкрив власну справу. Сьогодні він люблячий чоловік і батько двох синів. Однак переконаний: якби його призвали зараз, не роздумуючи, знову пішов би на передову.