На Донбасі за Україну воюють бійці інших національностей [ Редагувати ]

На передовій напередодні побував наш кореспондент Ігор Левенок. Його матеріал далі.

Передова в районі Авдіївки. Армійці кажуть - на фронті трохи стихло. Великі калібри мовчать. Та бойові дії тривають. Ворожі снайпери чітко дають це зрозуміти.

"Один вистрел - визивают, а вилезеш и снайпер уже готов. Сидит на позиции и висматривает там божничку и на позиции место, откуда ти должен вилезти. Ну, у нас тоже ребята не промах. Не долго им осталось", - говорить Данило, військовослужбовець збройних сил України

Шахта "бутівка" - одна з найгарячіших точок на фронті. Під самим Донецьком. Окуповане місто, як на долоні. Місцевість добре проглядається, як з одного так і з іншого боку. Скупчуватися надовго, навіть в окопах, небезпечно.

"Буквально мы отошли минут сем - десять от старих позиций, где вы снимали, они по камерам это вичислили и сразу начинают уже воги кидать", - Нітзад, командир позиції.

Цього чоловіка звуть Нітзад. Він командир однієї з позицій. За національністю азербайджанець. За переконаннями - патріот України, якого ще слід пошукати.

"В 2003 году ми переехали в Макеевку, я занимался спортом, отец по своїй работе переехал и я занимался спортом, спортивний інститут закончил, получил висшее образование, и военная кафедра тоже при национальном университете в Донецке била",  - розповідає Нітзад, військовослужбовець збройних сил України.

До війни Нітзад ловив бандюганів. Майже десять років працював слідчим карного розшуку в одному з райвідділів Донецька. Каже: тамтешню шпану та кримінал знав в обличчя, як облуплених. Та одного дня 2014 вони самі прийшли до відділу міліції озброєні до зубів у так званому російському "воєнторзі".

"И видеть чем они занимались и какое безчинство било. Когда был зелений коридор для сотрудников милиции ми этим воспользовались и Киевский райотдел переехал в Доброполье", - говорить Нітзад, військовослужбовець, збройних сил України.

Із тим, що Донецьк захопили російські найманці, чоловік не змирився. Пішов воювати. Й каже: серед його колег патріотів було більше ніж зрадників.

"У нас был штат 110 человек из них сорок человек осталось и сейчас я точно знаю сто процентов, что эти люди сожалеют", - говорить Нітзад військовослужбовець збройних сил України.

Командир певен: в Донецьк він обов'язково повернеться, адже має мрію встановити над своїм райвідділом український стяг.