На Полтавщині святкують 400 річницю Мгарського монастиря УПЦ [ Редагувати ]

У Полтавській області святкують ювілей Мгарського монастиря. Йому сьогодні виповнилося 400 років. Як відбувалися урочистості - дивіться далі.

400 років випробувань і розрухи позаду. Так резюмували цей день у Мгарському Свято-Преображенському монастирі. Сьогодні святиня відзначає ювілей.

"Було 25 морозу, а у нас не було опалення. І бувало, лягаєш спати, а просинаєшся, то в відрі замерзла вода в келії. Таке теж було і ми пережили тут все. І місцеві жителі дивлячись на монашеське життя казали - не виживуть, вимерзнуть", - говорить Митрополит Філіп, настоятель Мгарського Свято-преображенського монастиря.

Це не просто кругла дата - це свічення тяжких випробувань і репресій, які довелося пройти задля становлення української свободи. У цьому впевнені і гості.

"Обитель - це те місце, де люди особливо зі старанністю готують себе до вічного життя. І де людям приходящим, поломникам богомольцям даються поради, як стати кращими і досконалішими. Ми вітаємо настоятеля Філіпа і братію святої обітелі", - говорить Митрополит Київський та всієї України Онуфрій, предстоятель УПЦ.

"400 років для людини і для історії це багато. Цей монастир перетерпів багато у цьому місці. З насельниквами і всіма. І сьогодні ми бачимо оновленгий монастир святителя митрополита Філіпа", - говорить Митрополит Павло, голова синодального відділу з питань монастирів.

Цей монастир був заснований на знак вічної любові. В кінці 17 столітті княжна Раїса Вишневецька вирішила увіковічити пам'ять про загиблого чоловіка саме таким чином. Але на початку 20 століття з приходом радянської влади, храми перетворились на притулки та інтернати. Та саме під час Другої світової довелося пережити найтяжчі часи, зазначають священнослужителі. Тоді тут були закатовані і розстріляні десятки ченців, які не відмовились від своєї віри. Їх називають мучениками, на їхнію честь спорудили пам'ятники. В якому стані святиня дісталась його теперішнім мешканцям, пригадує настоятельниця скиту при монастирі.

"Когда я прийшла сюда, вся эта территория была высокой травой. Идёшь, холодно, дождливо, грязно. С Владыкой мы уже тут плечо-к-плечу, уже 26 лет".

Але головна реліквія, торкнутись якої приїздять на Полтавщину з усіх куточків країни - так звана розстрільна ікона. В радянські часи її намагались знищити, але дивом, вона збереглася до наших часів майже не ушкодженою. Цей історичний факт вражає не лише українців. Сьогодні тут були делегації з Італії, США та кількох інших країн. Кажуть, місце особливе.

"Прежде всего, нужно сказать, что монастырь - это большой духовный центр. Который украшал эту землю и дал очень много для УПЦ", - Архімандрит Амвросій, Мілан, Італія.

"Мы очень молимся за Украину, за всех здесь. Но я сам из Америки. Моя жена украинка. Пусть Бог благословит этот монастырь и нас", - говорить Захарій, ієрей православної церкви в Америці.

Минуло вже пів-тисячоліття, а Мгарський монастир й досі живе. Єдине, чого бажають його прихожанам -приходити сюди з чистими думками.

"Головний поклик церкви - це творити добро виконуючи заповіді Христові", - говорить Митрополит Філіп, настоятель Мгарського Свято-преображенського монастиря.

"Сьогодні ж ми бачимо маленьке небо на багатострадальній землі. Любить і народ, і братія, яка хоче спасати", - говорить Митрополит Павло, голова синодального відділу з питань монастирів.

"Нехай Господь береже до закінчення віку", - говорить  Митрополит Київський та всієї України Онуфрій, предстоятель УПЦ.

Варто зазначити, що добрі справи чинять тут не лише на словах. На території живуть тварини, які ледь не загинули від рук мисливців. Деякі з них увійшли до червоної книги і в дикій природі вже не виживуть.